Світло на фронт — від діда Василя. Працює на перемогу в пам’ять про онука Сергія Якубовича
У людей, які втратили близьких на війні, є багато приводів зневіритися, але вони часто стають прикладом сили духу. Попри біль утрати, здобули особливу місію зараз — несуть світло пам’яті про тих, хто загинув за Україну.
Серед таких людей — Василь Йосипович Мельник зі Звягеля, дідусь єдиного онука Сергія Якубовича із позивним «Боїнг», випускника звягельської гімназії №9.
Він настільки любив небо, що обрав авіацію своєю професією, працював інженером з обслуговування повітряних суден, відповідав за безпечність польотів, а коли прийшла війна, — пішов захищати рідний дім. І півроку тому віддав за це своє молоде життя…
«Це для нас — непоправна втрата, але сльозами та прокльонами в адрес ворога ми перемогу не наблизимо, — каже мама захисника Ольга. — Треба працювати, бо недарма залишилися жити. Треба прожити гідно, щоб синочку не соромно за нас було».
І вони всією сім’єю, поки тато Роман захищає Україну, долучилися до волонтерства кмітливого дідуся. Друг сім’ї, учитель інформатики Анатолій Сахно підкинув ідею — робити електросвічки з батарейок. Він першим і почав їх робити, а світлодіоди замовляє на сайтах.
Позичили ідею з ютубу: дослідник із Тернополя спаяв дві пальчикові батарейки зі світлодіодом, виявивши, що виріб можна використовувати багато місяців. І не в якості ліхтарика, а в якості маяка. Такими електросвічками зараз обладнують шкільні укриття, використовують на війні, на територіях без електрики.
У цій справі Анатолій Сахно постачає світлодіоди, Ольга купує батарейки (елементи живлення), а Василь Йосипович паяє свічки. Поважний вік (78 років) не заважає. Дідусь зробив уже більше трьохсот пристроїв. Спочатку роздавали їх друзям та знайомим, тепер передають допомогу через волонтера не лише на фронт, а й мирним людям, які живуть без світла через війну.
«Ми з мамою підтримуємо батька в роботі, — розповідає донька Ольга. — Нагадуємо, що онук Сергійко ним би пишався. Можливо, бачить зараз наше Янголя з небесної височини та й посміхається: дідусь бо на Перемогу працює!»
«Від діда Василя Мельника», — так підписують посилки, бо Василь Йосипович захисників своїми онуками називає.
А ще десь на війні допомагає ЗСУ дрон, придбаний цією сім’єю для артилеристів, названий на честь сина «Якубоїнг». «Дрон літає, тож із неба наш син досі воює», — кажуть батьки.
Серед таких людей — Василь Йосипович Мельник зі Звягеля, дідусь єдиного онука Сергія Якубовича із позивним «Боїнг», випускника звягельської гімназії №9.
Він настільки любив небо, що обрав авіацію своєю професією, працював інженером з обслуговування повітряних суден, відповідав за безпечність польотів, а коли прийшла війна, — пішов захищати рідний дім. І півроку тому віддав за це своє молоде життя…
«Це для нас — непоправна втрата, але сльозами та прокльонами в адрес ворога ми перемогу не наблизимо, — каже мама захисника Ольга. — Треба працювати, бо недарма залишилися жити. Треба прожити гідно, щоб синочку не соромно за нас було».
І вони всією сім’єю, поки тато Роман захищає Україну, долучилися до волонтерства кмітливого дідуся. Друг сім’ї, учитель інформатики Анатолій Сахно підкинув ідею — робити електросвічки з батарейок. Він першим і почав їх робити, а світлодіоди замовляє на сайтах.
Позичили ідею з ютубу: дослідник із Тернополя спаяв дві пальчикові батарейки зі світлодіодом, виявивши, що виріб можна використовувати багато місяців. І не в якості ліхтарика, а в якості маяка. Такими електросвічками зараз обладнують шкільні укриття, використовують на війні, на територіях без електрики.
У цій справі Анатолій Сахно постачає світлодіоди, Ольга купує батарейки (елементи живлення), а Василь Йосипович паяє свічки. Поважний вік (78 років) не заважає. Дідусь зробив уже більше трьохсот пристроїв. Спочатку роздавали їх друзям та знайомим, тепер передають допомогу через волонтера не лише на фронт, а й мирним людям, які живуть без світла через війну.
«Ми з мамою підтримуємо батька в роботі, — розповідає донька Ольга. — Нагадуємо, що онук Сергійко ним би пишався. Можливо, бачить зараз наше Янголя з небесної височини та й посміхається: дідусь бо на Перемогу працює!»
«Від діда Василя Мельника», — так підписують посилки, бо Василь Йосипович захисників своїми онуками називає.
А ще десь на війні допомагає ЗСУ дрон, придбаний цією сім’єю для артилеристів, названий на честь сина «Якубоїнг». «Дрон літає, тож із неба наш син досі воює», — кажуть батьки.
Юлія КЛИМЧУК
Коментарі відсутні