«Місто «закрите» для людей з особливими фізичними можливостями»
Днями мережу облетіло відео, що нагадало про важливу місцеву проблему. Із нею щоденно стикаються люди з обмеженими фізичними можливостями — йдеться про відсутність можливості повноцінно жити у нашій громаді, без бар’єрів потрапляючи в аптеки, поліклініку, інші державні та приватні установи, культурні заклади тощо.
Про це у відео розповів Сергій Горний, інвалід II-ї групи з хворобою опорно-рухового апарату. Його слова — крик душі багатьох людей із такою ж проблемою, яких довгі роки не чують. Ця проблема зараз поглиблюється, адже в місто повертаються захисники без рук та ніг, на інвалідних візках.
«Щодня ми стикаємося з недоступністю об’єктів інфраструктури, що не має достатньої кількості пандусів, підйомників чи перил. Виходячи в місто, ми не повинні на кожному кроці натикатися на перешкоду. Не повинні постійно думати, як подолати ту чи іншу сходинку або бордюр? Як потрапити в маршрутку та розташуватися в ній? Як зайти в магазин чи аптеку без пандусів і перил? Навіть у міській раді ми не в змозі піднятися далі першого поверху!
Проте, маємо право на нормальне існування: зайти в будь-які двері і не дивитися, а чи може туди заїхати візок? Бо він повинен заїхати! Маємо право на інфраструктуру, розвинену для людей із особливими потребами. Оце і буде Україна, наша спільна перемога. Тим паче, що зараз до нас додадуться ще й поранені хлопці, які повертаються з війни», — справедливо каже Сергій Валентинович.
Відео в місцевих групах поширила громадська організація «Неподільна Україна». Враховуючи той факт, що ГО очолює народний депутат Дмитро Костюк, його теж закликали посприяти у вирішенні проблеми. Адже одне лише знімання відео проблему не вирішує.
Пролунала критика й на адресу громадського транспорту у Звягелі. Це прокоментувала очільниця відділу економічного планування та підприємницької діяльності Алла Володіна: «Безумовно, проблема безбар’єрності існує у нашій громаді. Та й не лише в нашій. Але чому у відео не зняли автобуси, в яких є пандуси? Нині їх курсує у нас
5 одиниць. У тих же автобусах є спеціальні місця для людей з особливими потребами та для мам із візочками. Маю надію, що кількість таких транспортних засобів збільшиться. Як представник органу місцевого самоврядування, додам, що подала пропозицію при встановленні нових зупинок у громаді врахувати потреби людей з особливими фізичними можливостями. Готова зустрітися і обговорити дії у цьому напрямку та не відмовлюся від сприяння депутата».
«Наболіле питання порушили, — прокоментувала проблему містянка Алла, яка має доньку-інваліда. — Пересування по місту з ходунками — той ще квест! Колеса ходунків постійно застрягають в асфальтових ямах і доводиться їх силоміць тягнути, що навіть здоровій людині важко, не кажучи вже про доньку. Хочеться запросити прогулятися з нами по центральній вулиці Шевченка в сторону АТБ когось із нашої влади, щоб на собі вони відчули «принади». Навпроти заправки біля автовокзалу взагалі йдемо по проїжджій частині, бо більше нема де, адже там стоять таксі. Це — тільки один маленький приклад, а їх безліч. Добре, що на це звернули нарешті увагу. Може щось зміниться на користь людям».
Нагадаємо, що гідне ставлення до людей з обмеженими фізичними можливостями — ознака цивілізованості будь-якого суспільства. Тож наше прагнення в Європу на цьому тлі, м’яко кажучи, виглядає неаргументовано. А коментарі людей, які щодня з цим живуть, мають стати зрозумілими усім:
«Треба хоч одного толкового інваліда «просунути» в міську раду, і тоді може щось зміниться, а інакше ситий голодному — не товариш».
«Чекаємо на реальні кроки влади в цьому напрямку. Набридла болтовня чиновників у мережі. Як мешканці громади з особливими потребами
хочемо бачити реальні дії».
Про це у відео розповів Сергій Горний, інвалід II-ї групи з хворобою опорно-рухового апарату. Його слова — крик душі багатьох людей із такою ж проблемою, яких довгі роки не чують. Ця проблема зараз поглиблюється, адже в місто повертаються захисники без рук та ніг, на інвалідних візках.
«Щодня ми стикаємося з недоступністю об’єктів інфраструктури, що не має достатньої кількості пандусів, підйомників чи перил. Виходячи в місто, ми не повинні на кожному кроці натикатися на перешкоду. Не повинні постійно думати, як подолати ту чи іншу сходинку або бордюр? Як потрапити в маршрутку та розташуватися в ній? Як зайти в магазин чи аптеку без пандусів і перил? Навіть у міській раді ми не в змозі піднятися далі першого поверху!
Проте, маємо право на нормальне існування: зайти в будь-які двері і не дивитися, а чи може туди заїхати візок? Бо він повинен заїхати! Маємо право на інфраструктуру, розвинену для людей із особливими потребами. Оце і буде Україна, наша спільна перемога. Тим паче, що зараз до нас додадуться ще й поранені хлопці, які повертаються з війни», — справедливо каже Сергій Валентинович.
Відео в місцевих групах поширила громадська організація «Неподільна Україна». Враховуючи той факт, що ГО очолює народний депутат Дмитро Костюк, його теж закликали посприяти у вирішенні проблеми. Адже одне лише знімання відео проблему не вирішує.
Пролунала критика й на адресу громадського транспорту у Звягелі. Це прокоментувала очільниця відділу економічного планування та підприємницької діяльності Алла Володіна: «Безумовно, проблема безбар’єрності існує у нашій громаді. Та й не лише в нашій. Але чому у відео не зняли автобуси, в яких є пандуси? Нині їх курсує у нас
5 одиниць. У тих же автобусах є спеціальні місця для людей з особливими потребами та для мам із візочками. Маю надію, що кількість таких транспортних засобів збільшиться. Як представник органу місцевого самоврядування, додам, що подала пропозицію при встановленні нових зупинок у громаді врахувати потреби людей з особливими фізичними можливостями. Готова зустрітися і обговорити дії у цьому напрямку та не відмовлюся від сприяння депутата».
«Наболіле питання порушили, — прокоментувала проблему містянка Алла, яка має доньку-інваліда. — Пересування по місту з ходунками — той ще квест! Колеса ходунків постійно застрягають в асфальтових ямах і доводиться їх силоміць тягнути, що навіть здоровій людині важко, не кажучи вже про доньку. Хочеться запросити прогулятися з нами по центральній вулиці Шевченка в сторону АТБ когось із нашої влади, щоб на собі вони відчули «принади». Навпроти заправки біля автовокзалу взагалі йдемо по проїжджій частині, бо більше нема де, адже там стоять таксі. Це — тільки один маленький приклад, а їх безліч. Добре, що на це звернули нарешті увагу. Може щось зміниться на користь людям».
Нагадаємо, що гідне ставлення до людей з обмеженими фізичними можливостями — ознака цивілізованості будь-якого суспільства. Тож наше прагнення в Європу на цьому тлі, м’яко кажучи, виглядає неаргументовано. А коментарі людей, які щодня з цим живуть, мають стати зрозумілими усім:
«Треба хоч одного толкового інваліда «просунути» в міську раду, і тоді може щось зміниться, а інакше ситий голодному — не товариш».
«Чекаємо на реальні кроки влади в цьому напрямку. Набридла болтовня чиновників у мережі. Як мешканці громади з особливими потребами
хочемо бачити реальні дії».
Юлія КЛИМЧУК
Коментарі відсутні