«Це жахіття, що нам довелося пережити…». «П….ць повний. Дуже страшно», — діляться постраждалі від ракетної атаки
Такі кадри, на превеликий жаль, із початку війни стали реальністю життя українців. 9 червня біда сталася й у нашому місті — рівно через рік після влучання в об’єкт місцевої інфраструктури.
Цього разу вночі, о 3:20, над нашою громадою силами ППО було знищено дві ракети. Уламки однієї з них впали над приватним сектором, унаслідок чого загинула 70-річна жінка, ще двоє людей були травмовані. Пошкоджено близько 60 будинків, 5 із них вщент зруйновано. Звук вибуху та ударну хвилю відчули в різних мікрорайонах міста.
До ліквідації наслідків залучили 4 одиниці техніки та 26 осіб особового складу рятувальників. На місці події працювали дві бригади екстреної медичної допомоги, електрики, працівники газової служби, правоохоронці, волонтери та добровольці.
Цього ж дня відбулося засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Депутати міської ради зібралися на позачергову сесію прийняти рішення про надання допомоги постраждалим. Проголосували за виділення першої допомоги в розмірі 50 тисяч гривень господарям п’яти знищених будинків, по 10 тисяч — частково пошкодженим оселям. 20 тисяч виділили на поховання загиблої містянки.
Влада напрацьовує подальший механізм відшкодувань. Коли верстався номер, на сесії затвердили нові виплати. Про це - згодом.
Тим часом «Звягель» поспілкувався з постраждалими.
Одна з постраждалих — Софія Корсун, учителька початкових класів гімназії №2. Під час нічного прильоту вона з чоловіком перебувала у будинку. Подружжя прокинулося від сильного вибуху, коли на них посипалися уламки стелі і вікон. Навпроти вже не було стін, замість них побачили, як палає сусідська хата.
Одразу потому пролунав ще один вибух. У шоковому стані люди вилізли через вікно на вулицю. Ноги швидко порізали уламками скла. Набрали рятувальників. Вчителька каже, що навіть не пам’ятає, як це зробила. Тим часом рятувальники їй повідомили, що на місце події вже виїхали.
— Це жахіття, що нам довелося пережити, — розповіла «Звягелю» Софія Станіславівна. — Щоночі ми спимо в інших людей. У нас не залишилося нічого: ані холодильника, ані телевізора, бойлера чи пральної машини. Абсолютно нічого. За гроші, які обіцяє виділити влада (попередньо йдеться про мільйон гривень (25 тисяч у.о.), у Звягелі досить важко придбати житло.
Із речей в цій оселі вціліла спальня, де спало подружжя, і шафа з літніми речами. Увесь одяг пошматований уламками.
— Щоб ви бачили, які уламки ми витягували, — каже пані Софія. — Із диванної подушки вийняли уламок завбільшки з пів долоні, закручений двічі. Дуже важко, проживши понад 60 років, залишитися ні з чим…
Люди діляться з вчителькою не лише одягом. Допомагають як незнайомі, так і родини нинішніх та колишніх учнів. Батьки приходили ліквідовувати наслідки. Також люди переказують кошти на рахунок для допомоги. Софія Станіславівна з чоловіком дуже вдячні за це всім, хто їх підтримує.
— Одна бабця принесла 200 гривень, — розповіла постраждала. — Я не хотіла в неї брати ці гроші, розуміючи, яку вона отримує малу пенсію. А вона відповіла: «Дитино, візьми, вони тобі зараз більше потрібні». Мій колишній учень, нині студент, переказав 155 гривень, які мати йому дала на проживання… Уявляєте, люди останнім діляться. Війна навчила нас цьому, тому нас дійсно не перемогти.
Очевидці кажуть, що найбільше потребують будівельних матеріалів на відновлення будинків, а про свої враження від прильоту говорять дуже відверто: «П….ць повний. Дуже страшно. Ми спали. Коли почули сигнал тривоги, то подумали, що, як завжди, мине нас. А коли почули свист ракети і вибух, то посхоплювали дітей із ліжок, побігли на вулицю. Рятувальні служби приїхали швидко. Дах зараз провалився, дощ іде, діти в хаті... Будинок ми знімаємо, ремонт напередодні робили. Документів на житло не маємо, власниця — громадянка росії».
«Коментарі не можна висловити словами, — розповіла інша жінка. — Настільки сильний був удар, що нас усіх поскидало з ліжок. Вікна повиривало, дах знесло, усередині все обсипалося, люстри попадали. Сусіди, які ближче були до епіцентру, більше постраждали. Сусідку контузило, голова в неї була розбита, медики «відкачували». Дуже страшно. У першу чергу, боїшся за дітей. Ти вже щось побачив у цьому житті, а в них дитинства немає: лише тривоги та обстріли. Дали нам шифер і дошки».
Про нічну атаку розповіла також містянка Світлана: «Дах у нас пошкоджений увесь. Частину його знесло одразу, а частина трималася «на волосині». Одне вікно під час вибуху винесло повністю, усі інші — в аварійному стані. Учора була злива, то всередині протікала стеля. Ремонтні бригади працювали на розбиранні наслідків перші три дні, зараз люди відновлюють усе самі».
[caption id="attachment_155717" width="1600" align="aligncenter"]
У цій родині постраждали одразу дві сім’ї: батьки з дітьми та син із невісткою, які живуть поруч. Загалом у них 8 дітей. Мешкають на одній вулиці, обидві сім’ї знімають житло, не є його власниками і не можуть розраховувати на відшкодування.
У мережі активно обговорюють інцидент. Очевидці діляться страшними емоціями та хвилюваннями. Не всі містяни вірять у належне відшкодування постраждалим, хоча міський голова Микола Боровець запевнив, що фінансова можливість у бюджеті для цього є.
З цього приводу на сторінці влади з’явився коментар секретаря міської ради Оксани Гвозденко: «Шановні жителі громади! Напрацьовується механізм відшкодування, тому що у всіх — різного ступеня ушкодження. І кожному домоволодінню буде компенсовано заміну вікон, ремонт даху. А людям, у яких будинки не підлягають відновленню, буде запропоновано компенсацію на купівлю іншого житла. Не поспішайте з негативними коментарями! Ми маємо єднатися, це — наше спільне горе».
Дехто з містян негативно сприйняв інформацію про підготовку до свята «Лесиних джерел».
«Яке може бути свято під час війни? Люди не святкували Новий рік, Великдень, Різдво. Свята зараз — не на часі. Гроші краще віддати постраждалим від ракетної атаки», — пишуть у мережі.
Цього разу вночі, о 3:20, над нашою громадою силами ППО було знищено дві ракети. Уламки однієї з них впали над приватним сектором, унаслідок чого загинула 70-річна жінка, ще двоє людей були травмовані. Пошкоджено близько 60 будинків, 5 із них вщент зруйновано. Звук вибуху та ударну хвилю відчули в різних мікрорайонах міста.
До ліквідації наслідків залучили 4 одиниці техніки та 26 осіб особового складу рятувальників. На місці події працювали дві бригади екстреної медичної допомоги, електрики, працівники газової служби, правоохоронці, волонтери та добровольці.
Цього ж дня відбулося засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Депутати міської ради зібралися на позачергову сесію прийняти рішення про надання допомоги постраждалим. Проголосували за виділення першої допомоги в розмірі 50 тисяч гривень господарям п’яти знищених будинків, по 10 тисяч — частково пошкодженим оселям. 20 тисяч виділили на поховання загиблої містянки.
Влада напрацьовує подальший механізм відшкодувань. Коли верстався номер, на сесії затвердили нові виплати. Про це - згодом.
Тим часом «Звягель» поспілкувався з постраждалими.
Одна з постраждалих — Софія Корсун, учителька початкових класів гімназії №2. Під час нічного прильоту вона з чоловіком перебувала у будинку. Подружжя прокинулося від сильного вибуху, коли на них посипалися уламки стелі і вікон. Навпроти вже не було стін, замість них побачили, як палає сусідська хата.
Одразу потому пролунав ще один вибух. У шоковому стані люди вилізли через вікно на вулицю. Ноги швидко порізали уламками скла. Набрали рятувальників. Вчителька каже, що навіть не пам’ятає, як це зробила. Тим часом рятувальники їй повідомили, що на місце події вже виїхали.
— Це жахіття, що нам довелося пережити, — розповіла «Звягелю» Софія Станіславівна. — Щоночі ми спимо в інших людей. У нас не залишилося нічого: ані холодильника, ані телевізора, бойлера чи пральної машини. Абсолютно нічого. За гроші, які обіцяє виділити влада (попередньо йдеться про мільйон гривень (25 тисяч у.о.), у Звягелі досить важко придбати житло.
Із речей в цій оселі вціліла спальня, де спало подружжя, і шафа з літніми речами. Увесь одяг пошматований уламками.
— Щоб ви бачили, які уламки ми витягували, — каже пані Софія. — Із диванної подушки вийняли уламок завбільшки з пів долоні, закручений двічі. Дуже важко, проживши понад 60 років, залишитися ні з чим…
Люди діляться з вчителькою не лише одягом. Допомагають як незнайомі, так і родини нинішніх та колишніх учнів. Батьки приходили ліквідовувати наслідки. Також люди переказують кошти на рахунок для допомоги. Софія Станіславівна з чоловіком дуже вдячні за це всім, хто їх підтримує.
— Одна бабця принесла 200 гривень, — розповіла постраждала. — Я не хотіла в неї брати ці гроші, розуміючи, яку вона отримує малу пенсію. А вона відповіла: «Дитино, візьми, вони тобі зараз більше потрібні». Мій колишній учень, нині студент, переказав 155 гривень, які мати йому дала на проживання… Уявляєте, люди останнім діляться. Війна навчила нас цьому, тому нас дійсно не перемогти.
Очевидці кажуть, що найбільше потребують будівельних матеріалів на відновлення будинків, а про свої враження від прильоту говорять дуже відверто: «П….ць повний. Дуже страшно. Ми спали. Коли почули сигнал тривоги, то подумали, що, як завжди, мине нас. А коли почули свист ракети і вибух, то посхоплювали дітей із ліжок, побігли на вулицю. Рятувальні служби приїхали швидко. Дах зараз провалився, дощ іде, діти в хаті... Будинок ми знімаємо, ремонт напередодні робили. Документів на житло не маємо, власниця — громадянка росії».
«Коментарі не можна висловити словами, — розповіла інша жінка. — Настільки сильний був удар, що нас усіх поскидало з ліжок. Вікна повиривало, дах знесло, усередині все обсипалося, люстри попадали. Сусіди, які ближче були до епіцентру, більше постраждали. Сусідку контузило, голова в неї була розбита, медики «відкачували». Дуже страшно. У першу чергу, боїшся за дітей. Ти вже щось побачив у цьому житті, а в них дитинства немає: лише тривоги та обстріли. Дали нам шифер і дошки».
Про нічну атаку розповіла також містянка Світлана: «Дах у нас пошкоджений увесь. Частину його знесло одразу, а частина трималася «на волосині». Одне вікно під час вибуху винесло повністю, усі інші — в аварійному стані. Учора була злива, то всередині протікала стеля. Ремонтні бригади працювали на розбиранні наслідків перші три дні, зараз люди відновлюють усе самі».
[caption id="attachment_155717" width="1600" align="aligncenter"]
У цій родині постраждали одразу дві сім’ї: батьки з дітьми та син із невісткою, які живуть поруч. Загалом у них 8 дітей. Мешкають на одній вулиці, обидві сім’ї знімають житло, не є його власниками і не можуть розраховувати на відшкодування.У мережі активно обговорюють інцидент. Очевидці діляться страшними емоціями та хвилюваннями. Не всі містяни вірять у належне відшкодування постраждалим, хоча міський голова Микола Боровець запевнив, що фінансова можливість у бюджеті для цього є.
З цього приводу на сторінці влади з’явився коментар секретаря міської ради Оксани Гвозденко: «Шановні жителі громади! Напрацьовується механізм відшкодування, тому що у всіх — різного ступеня ушкодження. І кожному домоволодінню буде компенсовано заміну вікон, ремонт даху. А людям, у яких будинки не підлягають відновленню, буде запропоновано компенсацію на купівлю іншого житла. Не поспішайте з негативними коментарями! Ми маємо єднатися, це — наше спільне горе».
Дехто з містян негативно сприйняв інформацію про підготовку до свята «Лесиних джерел».
«Яке може бути свято під час війни? Люди не святкували Новий рік, Великдень, Різдво. Свята зараз — не на часі. Гроші краще віддати постраждалим від ракетної атаки», — пишуть у мережі.
Юлія КЛИМЧУК
Коментарі відсутні