Звягельський хлібозавод — одна з місцевих констант у непростому мінливому часі. Давно пішли в історію потужні підприємства (м’ясокомбінат, сирзавод, пивзавод тощо), а «Звягельхліб» став одним з кращих виробників харчової промисловості в Україні, про що свідчать постійні відзнаки в дегустаційних конкурсах. Підприємство продовжує успішно працювати, розвиватися, зберігати незмінну високу філософію у виробництві хліба — символу життя.

 

Коли директор хлібозаводу Сергій Портянко прийшов працювати 34 роки тому, тут виробляли три види хліба: білий, чорний і батон. Зараз виробляють 107 видів продукції: 36 хлібобулочних виробів і 71 — здобнобулочних.

«Мало хто з підприємств районного масштабу в Україні має такі показники з обсягу та стабільності виробництва, — каже директор. — Ми цього досягли завдяки головним принципам роботи: якість, корисність, безпечність продукції та доступність цінової політики. А з початком повномасштабного вторгнення наш колектив засвідчив, що вміємо швидко зорієнтуватися і забезпечити громаду хлібом у найскладніших умовах».

— Зранку 24 лютого 2022 року не відкрилася половина торговельної мережі.У місті назрівав значний ажіотаж, через зачинені магазини хліб не міг потрапити на полиці. Міський голова зібрав підприємців і ситуацію було виправлено, але всі виробники, які завозили в місто хліб, тоді зникли, окрім «Звягельхлібу».


 

«А ми залишилися: рідні, свої»

Із великого асортименту в перші два тижні ми перейшли на три види хліба: чорний, білий і батон (через місяць повернулися до довоєнних обсягів виробництва). Тоді, на початку, люди були дуже налякані, миттєво змітали хліб із полиць. Я особисто переконував покупців, що не варто цього робити, що на заводі вистачає запасів борошна, резервної електроенергії, тож хліб гарантовано будемо випікати.

Майже місяць нікого в місті не було з інших виробників. Розбомблені траси і мости на Київщині унеможливили доставку. Де поділися «Рум’янець», «Агробізнес», «Хлібні інвестиції», АТ «Київхліб»? Не було їх.

А ми залишилися: рідні, свої. Не розбіглися, не виїхали за кордон. З усього колективу виїхала лише одна людина.

Приємно, що в нашому колективі працює серйозна команда молодих керівників. Коли я прийшов працювати, було багато людей старшого покоління. Я набрав молодих працівників, вони швидко стають професіоналами. Є можливість кар’єрного росту.

У нас є кодекс етики, а не лише посадові обов’язки — з ними знайомимо під час прийому на роботу.


 

«Довіряй рідному хлібу»

— Маємо глобальну політику і не живемо одним днем. Дбаємо про те, щоб повсякчас бути стабільним підприємством. Забезпечили себе борошном (навіть житнім, яке цьогоріч у дефіциті), маємо в резерві потужний генератор електроенергії. Дорожчають енергоносії, але в нас є газ у сховищах, маємо змогу утримувати стабільні і доступні ціни на наші вироби.

Важливим для нас слоганом є: «Жодної гривні прибутку — на здоров’ї споживача». Не маємо права заробляти, виготовляючи неякісну продукцію. Наші машини з хлібом їдуть за межі громади в Житомир, Коростень, Бердичів, Коростишів, Овруч, Олевськ, Баранівку. «Довіряй рідному хлібу» — фірмовий логотип для Звягеля, для інших міст і селищ — «Смачно і корисно». За цими слоганами нас знають і поважають.


 

«Розумію, як важливо підтримувати працівників матеріально»

Фірмовий магазин хлібозаводу торгує лише власною продукцією, без пива і горілки. Більшість підприємців бачать у цьому ризик, але для «Звягельхлібу» ефективність такого підходу очевидна.

— Маємо 600-700 покупців щоденно, — розповідає Сергій Портянко. — Уперше за історію нашої фірмової торгівлі маємо до 15% рентабельності за рахунок обсягу продажу, маючи незначну торговельну надбавку. Маємо також можливість платити продавцям преміальні.

Розуміємо, що в цей час треба підтримувати людей матеріально. Адже в нас нічний режим роботи, зручний для споживача, щоб хліб на полицях вранці був свіжим, але незручний для працівників. Потужність заводу дозволяє з 18-ї до 6-ї години випекти величезний асортимент продукції.

— Я споживаю лише власний хліб, іншого їсти взагалі не можу, — каже директор хлібозаводу Сергій Портянко. — Люблю житні сорти, цільнозернові, білкові, потім хочеться формового хліба, згодом — «Трипільського з льоном», «Бородинського по-звягельські» чи з солодким присмаком «Лускунчика». Асортимент настільки великий, що не набридає.

Маємо пропозицію, аби в інших магазинах впроваджували наш досвід — за чотири години до закінчення терміну реалізації у фірмовому магазині встановлюємо знижку на вироби — 20%.


 

«Оновлюємо обладнання під час війни»

— Використовуємо для цього державні гранти і кредити. Нещодавно встановили нову піч, на черзі — придбання пакувальної машини, що має вдвічі більшу потужність. Завдяки цьому на підприємстві плануюємо зменшити навантаження на працівників, адже замість 10 годин на пакування здобних виробів вони витрачатимуть 5-6 і матимуть більше часу на відпочинок.

Неупакований хліб, який дехто з виробників позиціонує як досягнення, вважаємо ризиком інфекційних захворювань, — переконаний директор.

— Режиму роботи чітко дотримуємося, як і покращення умов праці, — розповів головний економіст Віталій Войцехівський. — Намагаємося побільше робити на користь працівників, тому вони від нас не йдуть.

Є певні некритичні питання, адже деяких наших чоловіків забрали в ЗСУ. Одна з наших працівниць пішла на війну працювати снайпером.

Стабільно в колективі працює 178 людей. Плинність кадрів низька, бо підприємство — критичної інфраструктури є заброньовані спеціалісти, яких не забирають на війну. Забезпечуємо продовольчу безпеку.

Середня зарплата — понад 15 тисяч, щороку збільшуємо на 15-20%. Намагаємося підтримувати працівників преміями до свят, ювілеїв, одруження, інших важливих подій.

Є гарантований соцпакет, забезпечуємо спецодягом, до війни профком організовував екскурсії.


 

Почастішали замовлення на короваї — добра прикмета

— В об’ємах виробництва під час війни ми не втратили, зросли обсяги здоби: пісних булочок, з вишнями, яблуками, маковою начинкою, слойок, кексів, круасанів, завиванців, — розповів головний економіст. — Короваї стабільно користуються попитом. Останнім часом збільшилося на них замовлення — до 20 штук за зміну. Вважаємо це доброю прикметою для України та нашого міста. І хоч весілля зараз не відзначають, як колись, але традиції залишаються.

Рекордний коровай на хлібозаводі виготовили в 2013 році — 80 кг. Ще один рекорд — фірмовий виріб «Ріг достатку» зробили в 2012-му до «Лесиних джерел» — вагою 95 кг (містив всередині 2 тис. 222 булочки!) і був 2 метри завдовжки. На весілля цей виріб замовляють, даруючи гостям булочки з рогу з побажаннями достатку. Офіційні делегації та пересічні містяни замовляють виріб як місцеву візитівку.

Окрасою фірмового асортименту є пряник «Звягельський сувенір» із символікою нашого міста — цікавий не лише на вигляд, але й на смак. Чудовий подарунок для гостей.
— Усі рецептури розробляються нашими спеціалістами, — розповіла начальник лабораторії Наталя Горлата. — Спочатку робимо розрахунки корисності продукту, поживної цінності, ненасичених жирних кислот, білків, жирів, вуглеводів, далі — пробні випікання, і лише потім вироби з’являються на полицях магазинів.

Виготовляємо вироби на будь-який смак: із наповнювачами (фруктові, зі шматочками фруктів), з додаванням льону, насіннєвих та злакових інгредієнтів, що насичують організм не лише вітамінами групи В, а й іншими мікроелементами. Є вироби дієтичного призначення.


 

Бездріжджовий хліб — міф

— Зараз дуже модно писати «бездріжджовий» хліб, але це нечесно, бо в будь-якому хлібі є дріжджі, — каже начальник лабораторії. — Зрозуміло, що на борошні і воді хлібу не зробиш — не відбудеться процес молочно-кислого бродіння. Дріжджі (чисті культури) додаються, щоб активізувати процес ферментації, розпушити м’якушку, для надання об’єму.

Різниця лише в тому, що дріжджі додаються в тісто або у складі закваски. Якщо б виробники не нехтували наданням інформації споживачам і повністю писали склад, то вони б зазначили, що хліб на заквасці містить дріжджові бактерії S. cerevisiae та дріжджі S. minor «Чорноріченський».Вони не несуть шкоди і виконують важливу роль у випіканні.

Маємо 107 видів продукції, для кожного продукту розроблено своє маркування.

Дотримуємося також закону про основні стандарти безпечності харчової про-дукції. Запроваджено стандарт ISO:22000, що зобов’язує контролювати кожну ділянку виробництва, щоб унеможливити потрапляння небезпечних чинників.

Наприклад, під час просіювання борошна спеціальним магнітом відбувається відбір металодомішок, що можуть потрапити з металевого обладнання під час перемелювання зерна.

Так відбувається з кожною сировиною, що приходить на виробництво. Співпрацюємо лише з тими постачальниками, які можуть надати документи про якість та безпечність продукції.

Головний інженер хлібозаводу Володимир Гордійчук каже, що війна не поставила на паузу не лише купівлю нового якісного обладнання, а й чесний підхід до роботи:

— Хоч у державі накладено під час війни мораторій на перевірки, продовжуємо дотримуватися усіх правил. Зокрема, щодо контролю викидів. Постійно робимо заміри і звіти, можемо відзвітувати за кожен період роботи. Принципово дотримуємося безпечних норм не лише для споживачів, а й для екології.
 

Юлія КЛИМЧУК