23 липня Василю Степановичу Буднику — заступнику головного державного санітарного лікаря району — доля запалила гарні ювілейні свічки.
Наш ювіляр — людина незвичайна у всьому — і в біографії своїй, і в громадській сутності, й у відданості обраній професії, у реалістичному сприйнятті сьогодення. Його світ — це невимірний океан теплоти, вимогливості, відповідальності, бажання іти вперед, працювати якнайкраще, дбати про сім’ю, дітей.
У народі кажуть, що доля кожної людини дається їй із дня народження. Я вірю у це. Але я також знаю, що кожна людина досягає у житті того, до чого вона прагне. І досягає ціною великих зусиль, вмінням поєднати працю розуму і серця.
Василь Степанович народився у багатодітній селянській сім’ї. З дитячих років, від батьків своїх успадкував величезну працелюбність, високу відповідальність, порядність, непідробну щирість та життєву справжність. Саме ці поняття для нього завжди були насичені цілком конкретним життєвим змістом.
Після закінчення з відзнакою Київського медичного інституту приїхав у наше місто, де вже понад 30 років працює у санітарно-епідеміологічній службі. За цей час він пройшов шлях від санітарного лікаря по гігієні харчування до заступника головного державного санітарного лікаря району.
Сфера, в якій працює Василь Степанович, надзвичайно складна. Здійснення контролю за санітарно-епідеміологічним благополуччям району має свою особливу специфіку. Перш за все, це робота з людьми, а дорога до людського серця у всі часи була найскладніша. Тут потрібен особливий дар, уміння поважати людей, слухати і почути, зрозуміти і, при необхідності, переконати. І в цьому Василь Степанович має неабиякі здібності. Вимогливість, перш за все до себе і до підлеглих, толерантність, внутрішня культура, вихованість, досконале знання своєї справи, високий професіоналізм та бажання працювати на досягнення конкретних результатів допомогли йому завоювати високий авторитет та повагу не лише серед колег по роботі, а й від усіх, кому довелося хоч раз поспілкуватись з цією мудрою, цікавою людиною.
Прожиті роки були непростими, все було: і радощі, і печалі. Та попри все, доля прихильна до ювіляра, бо подарувала йому можливість вдало реалізувати свої здібності, стати потрібним людям, створити гарну сім’ю, виростити двох чудових доньок.
Наш дорогий надійний друже, люблячий чоловік та батько, чудовий колега, гарний господарю! Ми дякуємо Богові за те, що ти у нас є, що ми живемо поруч і насолоджуємось спілкуванням з тобою. Ти — щасливий чоловік, батько, брат, ти — велике серце нашої родини, яка любить і пишається тобою.
Цінуй усе, що подарувала тобі доля, бо життя єдине і воно прекрасне! Втішайся цим, насиченим на події, етапом свого життя. Працюй, твори, радій кожному прожитому дню, дихай на повні груди, бо саме таким як ти підкоряється доля.
Ми віримо: твоя праця приноситиме тобі і надалі гарні плоди, добро, яке ти несеш всім, неодмінно повернеться до тебе, твої врожаї на дачі будуть найбагатшими, а квіти, вирощені тобою, найкращими в світі і найдорожчими для всіх нас.
Тож, прийми у розпал літа, в день твого світлого ювілею, від нашої великої родини: сімей Отверченко, Куянів, Дейнеки, Дідори, Артюхових, Ніколаєнко сердечні вітання. Козацького здоров’я, удачі, достатку, радості від дітей та майбутніх онуків ми просимо у Бога для тебе у цей святковий день.
Хай дзвенить твоє життя сонячним настоєм у заквітчаних дорогах, якими тобі ще йти багато-багато років, а доля і надалі буде тільки щасливо-золотою.
Над життя рікою, її тихим плесом,
Пронесла лебідка шість десятків весен,
Але ти, рідненький, молодий і гарний,
З доброю душею, серцем золотим.
За твою турботу, дорога людино,
Голову схиляє вся наша родина.