Мабуть, не проходить жодного дня, щоб у засобах масової інформації не йшлося про різного роду пройдисвітів, на гачок котрих потрапляють наші громадяни. Постає слушне запитання: чому люди опиняються у подібній ситуації? Через наївність, необачність? Певно, що так. Адже часто, не переконавшись у правдивості послуг, що їм пропонують, громадяни віддають махлярам своє майно, гроші.
38-річна Мирослава Бобик, мешканка Тернопільської області, позаминулого року завітала до Новограда-Волинського із заздалегідь спланованою метою: якнайбільше виманити у звягельчан грошей та їхнього майна. Єдине, що пропонувала шахрайка людям, — це високооплачувану роботу у США, не маючи на дану послугу відповідних документів.
Першою на гачок (10 червня) тернопільської пройдисвітки потрапила громадянка П. Та, останній, наобіцяла золотих гір: пристойну роботу, захмарну зарплату, нормальне житло, харчування. А ще (якщо треба) — прилаштувати її дітей біля неї за кордоном. Проте, спочатку (звичайні шахрайські хитрощі) облудниця сказала дати 600 гривень, нібито для оформлення закордонного паспорта. Звягельчанка, не вагаючись, віддала запропоновану суму.
Наступного дня у лабети шахрайки потрапила громадянка К. За оформлення робочої візи до США і оформлення закордонного паспорта для свого сина вона віддала тернопільчанці дві тисячі доларів.
19 червня мешканка Новограда-Волинського біля одного із банків міста також за працевлаштування сина за кордон передала шахрайці дві тисячі доларів.
Аби заманити побільше клієнтів, пройдисвітка стверджувала, що кількість місць обмежена, мовляв, робота престижна — фабрика «Рошен»! Тому люди поспішали віддавати свої гроші.
Так, у кінці цього ж місяця, у центрі міста громадянин С. передав Мирославі Бобик півтори тисячі доларів.
Наступний місяць для тернопільської шахрайки був більш вдалим. 5 липня за ту ж послугу від звягельчанина Р. отримала також дві тисячі американських доларів; 10 липня (від громадянина К.) — дві тисячі доларів та шістсот гривень; 11 липня від громадян М. та Г. отримала таку ж суму.
20 липня ставки відчутно зросли. Наступна жертва, громадянка П., віддала шахрайці чотири тисячі доларів та шістсот гривень, а від звягельячанки К., цього ж дня, отримала дві тисячі доларів та шістсот гривень.
Далі, 30 липня, панянка О., щоб поліпшити своє сімейне становище, передала Мирославі Бобик шістсот гривень, а через кілька днів додала ще дві тисячі доларів. 31 липня звягельчанин М. також віддав шахрайці дві тисячі доларів.
А 1 серпня тернопільська пройдисвітка вдалася до чергової афери. По мобільному телефону вона зателефонувала до своїх попередніх клієнтів та повідомила про те, що потрібно їй негайно передати свої речі у валізах для відправки до США на фабрику «Рошен» у якості багажу.
Зустріч відбулася біля стадіону «Авангард». Передавали все, що буде необхідне за кордоном: постільну білизну, речі туалету, сезонне вбрання тощо. Загалом, новоград-волинці передали власних речей Мирославі Бобик на суму понад шістдесят тисяч гривень. Кожному мешканцю міста шахрайка власноруч написала розписку, що зобов’язується протягом тижня повернути їм американські долари, взяті нею для відкриття робочих віз до США.
А потім... А потім «доброзичливицю» корова наче язиком злизала! Одурені новоград-волинці, не дочекавшись грошей та робочих віз і зрозумівши, що їх ошукали, звернулися до правоохоронних органів. Проте, шукали шахрайку досить довго. А коли знайшли, то, виявляється, не було кого вже й карати. Справа в тому, що Мирослава Бобик, відповідно, до Закону України «Про амністію», потрапила під амністію. Кримінальну справу щодо тернопільської пройдисвітки було закрито, а цивільні позови потерпілих залишили без розгляду.
Ось так. Що вдієш, Закон є Закон! Одурені звягельчани, через свою необачність, залишилися із порожніми кишенями, влізли у величезні борги, а панянка з Тернопільської області, мабуть, і надалі продовжуватиме «розгортати» свою «американську діяльність»...