Напередодні Різдва — 6 січня — запалав блакитний вогник у одному з найвіддаленіших куточків Звягельщини, поблизу села Немильні. На цю подію приїхали високоповажні гості та керівництво району на чолі з головою РДА М.О.ІВАНЮКОМ. Ще кілька років тому важко було повірити, що в такому, за великим рахунком, неперспективному регіоні буде проведено природний газ, і жителі цих сіл також зможуть скористатися благами цивілізації.
Такої красивої засніженої зимової пори у села Тальки та Немильня добратися непросто — дороги позамітало снігом. Про активний трафік тут власне говорити складно — вряди-годи проїде автомобіль, а найчастіше — коник тягне саморобні сани, де мирно дрімає вбраний у добротний кожух їздовий. Тут всюди сосновий ліс і природа настільки красива та первозданна, що, здається, ось-ось вийдуть лісовими стежинами до вас Дід Мороз та Снігуронька. Складається враження, що час тут завмер і всі міські клопоти, стреси та переживання залишилися десь за вічнозеленими соснами.
Ці села дійсно ще донедавна вважалися неперспективними. І землі тут чи не найбідніші в районі, і приміщення тваринницьких комплексів стоять практично зруйновані, а заїжджі інвестори-кияни, попри всі свої грандіозні плани та задуми, все ж цьогоріч звернули виробництво — і знову всюди пустка. Однак готується до запуску ще один інвестиційний проект, на який покладаються великі надії. Про це наша наступна розмова з інвестором, який прагне відродити і вже зробив для цього найголовніші кроки, колишнє підприємство — цегельний завод. Тож своїми планами та задумами з нами поділився Леонід Леонідович Шостак, директор ПП «Немильнянський цегельний завод»:
— Леоніде Леонідовичу, як виникла ідея щодо відродження даного підприємства?
— Хочу сказати, що мені ніколи не була байдужою доля нашого села — я сам родом з невеликого поліського села і добре знаю, як тяжко нині живеться в ньому людям. Хоча, на мій погляд, неперспективних сіл не буває. Тому я загорівся тим, щоб відродити колишнє підприємство, поставити його на якісно новий рівень. І нині цю ідею ми втілюємо в життя.
— Скільки робочих місць може дати регіону ваше підприємство?
— Завод розрахований на 120 робочих місць.
— Наскільки великий попит на продукцію, яку плануєте випускати?
— Маю такі дані, що потрібно було будівельної кераміки, скажімо, у 2008 році — 10 мільярдів штук цегли в рік — і це тільки для одного Києва!
Вітчизняної цегли було недостатньо ніколи, тому попит на таку продукцію величезний. На Житомирщині немає аналогічного нашому підприємства, де б використовувалися новітні технології подібного типу.
Плануємо випускати від 30 мільйонів і більше штук цегли щороку.
— Чи достатньо буде для потреб підприємства місцевої сировини?
— У 90-ті роки було досліджено немильнянське родовище глини, яка використовується на виробництві, і вияснилось, що місцеві запаси досить великі, і їх цілком вистачить принаймні на 20 і більше років. А ще ж плануємо розширення кар’єру. Є непогана перспектива на майбутнє.
— Яку саме продукцію плануєте випускати?
— Це буде будівельна і лицювальна цегла.
— Чи вирішуються кадрові питання — зокрема, щодо кваліфікованих спеціалістів?
— Саме з цим проблем у нас не буде — хороший регіон тим, що є ще кадри від баранівського і кам’янобрідського та довбушського фарфорових заводів — це по суті підготовлена команда людей, які займалися аналогічним будівництвом.
— На якому етапі нині становлення підприємства?
— Оформлена вся документація, купується земельна ділянка під завод, на перспективу для розширення придбали 24 гектари землі, що нині під сільгоспугіддями.
Побудували адміністративний побутовий корпус — 2000 кв. метрів, зроблено корпус з металоконструкцій — 7,5 тисяч кв. метрів для виробництва. Підведено від села 2 км електроенергії, підведений газопровід довжиною — 9 км 800 метрів, відремонтована дорога — 3 км від Рогачева. Маємо свою свердловину глибиною 54 метри.
Найближчим часом поставимо обладнання та піч для випікання цегли.
— Що плануєте на найближче майбутнє?
— Мене, як і всіх підприємців, хвилює доля бізнесу, і планувати щось можна лише тоді, коли в нашій державі буде стабільна ситуація. Я покладаю великі надії на ці вибори і підтримуватиму на них нашого земляка — Володимира Литвина, бо він завжди за село і за людей, він нам показує, як потрібно працювати.
Хочу висловити велику вдячність голові РДА Миколі Іванюку, голові районної ради Віктору Гончаруку та її депутатам. Микола Олексійович особливо переймається цими питаннями — він всім серцем вболіває за те, щоб інвестиційні проекти працювали. Так само і наш губернатор, Забела Юрій Володимирович, всіляко підтримує проект і сприяв вирішенню багатьох питань.
Хочу зазначити, що завдяки газифікації, заводу вдалося провести газ в 4 навколишні села — Тальки, Тальківка, Немильня і Кикова. Незабаром і там будуть блакитні вогники. Додатково з метою газифікації цих сіл було витрачено нами 780 тисяч гривень. Тож, маючи нагоду, хочу привітати всіх із наступаючим Різдвом Христовим — щастя, тепла і затишку в кожній оселі!