Коли усі буденні справи поступаються місцем романтичному, натхненному, безтурботному настрою, так хочеться огорнутися шовковою ковдрою трав і поринути у дитячі спогади...
Там, десь далеко, пропливає чудо-корабель, а поруч майорить невідомий острів. А ген, дивись, і твоя улюблена квітка, і усмішка друга, за яким скучив. Усе, що тобі потрібно, твої мрії тобі подарують. У пришкільному таборі, як у мрійливій хмаринці, побачити, знайти і зрозуміти зовсім різні речі може кожен. А для когось — це цікавий, творчий, продуктивний відпочинок.
Літо? Літо! Літо... Кожен може обрати для себе той розділовий знак, який найбільше підходить до настрою літа. Цього літа нас усіх — учнів, учителів, вожатих — об’єднав пришкільний табір «Лелека» при школі-родині №2. Можливо, для когось справжнім відпочинком є сонце, море, пляж, атракціони... Але я отримала надзвичайну кількість сонячної енергії від усмішок, які щодня зігрівають мене. А найголовніше — це краса людського спілкування, і я не можу не погодитися з Антуаном де Сент-Екзюпері щодо розкоші людського спілкування, адже саме воно надихає нас на творчість, окрилює і робить усіх нас хоч трішки щасливішими.
Практика організації роботи пришкільного табору, опитування дітей, котрі відпочивали у таборі у попередні роки, аналіз роботи довели, що життя в ньому надто регламентоване. Тому при організації роботи табору «Лелека» цього року ми врахували усі «прогалини» чи майже усі. Діти мали право обирати педагога, колектив, вид діяльності. При плануванні загальнотабірних заходів були враховані побажання дітей і сплановані заходи, в яких їм було б цікаво брати участь. Це і «День туриста», «День Нептуна», «День бантиків», «День спорту», «День незвичних речей» тощо.
Діти із задоволенням беруть участь у всіх табірних заходах, проявляючи при цьому винахідливість, творчість, ініціативу. Вони об’єдналися у загони, їх у таборі шість: «Бджоленята», «Веселі гномики», «Ромашки», «Світлячки», «Бешкетники», «Живчики». Кожному загону біло відведене місце для загонового куточка, а також загонову кімнату. Уже з першого дня діти відчули себе єдиним цілим: самі вибирали девізи, загонові пісні, речівки, оформляли загонові газети...
Новим цього року було і те, що табірну зміну при ЗОШ №2 організували спільно з НВК гімназія ім. Лесі Українки. Приємно відзначити, що вожаті й учні обох шкіл стали однією дружною командою. Діти спільно брали участь у спортивному, туристичному конкурсах, у конкурсі індіанців, разом готували музичні та танцювальні номери. Час, проведений спільно у таборі «Лелека», став для них школою дружби, загартування, відповідальності, творчості, місцем, де кожен став самим собою, адже тут неможливо довго носити маску. Найактивніші вожаті: Вендер Софія, Тимощук Крістіна, Смоляр Марія, Малярик Тетяна, Бойко Олена, Овчарук Олег, Грабовський Дмитро, Сорокалєтов Едуард, Черниш Сергій. Найкращі слова хочу сказати і про вихователів, які працювали разом із нами. Це енергійні, креативні, високі професіонали своєї справи, які перевтілювалися разом із вихованцями і в туристів, і в індіанців, разом із дітьми танцюали і співали.
Атмосфера у таборі «Лелека» була особлива, якась добра, по-дитячому тепла. А створювали її для своїх вихованців С.М.Шльонська, котра організувала усі табірні заходи; вихователі Л.А.Дубінчук, І.В.Савчина, Т.М.Степанюк, Л.І.Смоляр, Н.М.Бондарчук, Г.С.Тодорович, Г.М.Костюк, Г.І.Гапончук, Т.В.Романюк. Цікаво, про що ж мріяли вони, коли вигадували, створювали, виношували у серці ідею? Певно, у першу чергу про те, щоб зменшити кількість ненависті, жадібності, всевладності, бездуховності, а, може, просто хтось усміхався до небосхилу, мружачи очі, дивився на хмаринки і мріяв хоча б про одне — щоб не відібрали дитинство у наших дітей! Кожен відкрив для себе новий світ, сповнений радості від співтворчості, щирості стосунків, справжньої духовності. І зараз без цього світу себе не уявляє!