ЗАПИТАННЯ ДО СВЯЩЕНИКА
НА ЗАПИТАННЯ ВІДПОВІДАЄ ІГУМЕН УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ — АЛІПІЙ:
— Слава Богу! Моя майбутня дружина, Марія, на вінчання вишиває весільний рушник. Вишивка складається з двох частин: по краях і вільних місцях посередині, куди ми будемо ставати під час таїнства. На вишитих частинах традиційно зображується вінок із двома птахами, на кожній зі сторін. На вихідних ми показали ще не повністю готовий рушник знайомому священику, і він сказав, що вишиті саме райські птахи, тому на вишивку ставати не можна, і, зважаючи на те, що вишивається хрестиком, то такий рушник взагалі не можна класти на підлогу. Останні дні ми міркуємо про сказане, але я хочу запитати Вашу думку щодо цього питання. Бо рушник і вишивка — традиційні, так багато хто робив і робить. Роз’ясніть, будь ласка, це питання. Сердечно Вам дякую за відповідь.
— Господи, благослови! На жаль, ваш знайомий священик сказав дурницю. За його логікою не можна стояти та топтатися, і — боронь, Боже! — їздити по перехрестю! Та вдягати одяг, бо усякий одяг пошитий із тканини, яка у перехресті ниток. А ще, скажіть, що робити священику, якщо має сидіти у вівтарі у парчовій ризі, на якій рясно зображено святі Хрести?
Справа у тому, що соборне правило заборонило зображати Хрест на могилі на плиті, що на рівні підлоги, пояснюючи, що не має при цьому попиратися святе зображення Хреста Господнього. Тобто, саме святе зображення Хреста, а не все, що може здаватися хрестом. Бо вже деякі доходять до безглуздя і ламають у раковинах зливні перехрестя.
Та й птахи на рушнику ніколи не вбачалися вишивальницями як райські птахи. То вже фантазія знайомого вам священика. Рушники вишиваються на весілля з поганських часів, і птахи на вишивці значать молодого й молоду, котрі були наче по різну сторону життя, але об'єднані одним рушником, наче долею.
— Батюшка, разъясните, пожалуйста, вопрос, который меня смутил. Для подготовки визита Святейшего Патриарха в Днепропетровск было потрачено более 2 млн. грн, только на ремонт парка (эта информация из общедоступных новостей). При этом существуют такие денежные потребности, о которых даже упоминать нелегко (например, сайт donor.org.ua, где размещены данные о детях, которым нужны деньги на жизненно необходимое лечение). Как Церковь относится к таким вопросам? Разве морально правильно тратить деньги на второстепенные вещи (то же благоустройство, пусть даже связанное с визитом Святейшего Патриарха), когда деньги нужны для спасения жизней? Заранее благодарю Вас за ответ. Спаси Вас, Господи.
— Господи, благослови! Не стоит доводить до абсурда логику. Конечно же, было бы правильно помочь детям больным, но почему только детям? А взрослым разве не менее дорогостоящие операции нужны? Или старикам?
Церковь не может выступать против того, что город приводиться в порядок. И Спаситель, видя бедность окружающих Его людей (и Сам нищенствовал!), но никогда не осудил величие и роскошь Храма Божьего. Но призывал быть достойными этого величия, хотя бы на примере гробниц, возводимых для пророков. Поскольку Он не видел ничего плохого в возведении прекрасных памятников над могилами пророков, но ставил на вид ужастное уродство душ, строящих эти великолепные сооружения.
Потому во всём должна быть мудрость и взвешенность: бедным помогать — обязательно, но и среду обитания человека не имеет права не доводить до скотского состояния. Красота не должна дессонировать с бедностью, а бедность не должна упрекать за благочиние.
— Спаси Господи, отец Алипий!!! Я хочу у Вас спросить, по просьбе моей мамы. Уже много лет моя мама не ест яблоки нового урожая, до Яблочного Спаса, а после Спаса, когда освятят, ест. А причина в том, что ей когда-то давно сказала одна старушка, чтобы она придерживалась этого. Потому что у нее умерла дочка в возрасте 6 месяцев. И якобы всем яблочки попадают деткам, чьи родители придерживаются этого, а тем, чьи родители не придерживаются, нет. Я сказала ей, что это, наверное, выдумки, суеверие, но она просила, чтобы я написала Вам и спросила у Вас. Правда ли это?
— Господи, благослови! Есть такой благочестивый обычай: пост на яблоки. Но он не связан с тем, чтобы кормить ими умерших детей, ведь мы, христиане, прекрасно понимаем, что, по слову Спасителя, в Вечности мы будем подобны Ангелам, а, значит, не будем нуждаться в яствах и питье.
В Церковном уставе говорится о невкушении винограда нового урожая до Преображения. Но есть оговорка, что в Великой России, поскольку там не растёт виноград, то поспевают к этому празднику только яблоки, и их надо благословлять на Преображение вместо винограда.
Мы же живём в Малороссии, где яблоки поспевают значительно раньше. И устав для Великороссии нас не касается. Потому митрополит Рафаил Заборовский святил яблоки сразу, как они созреют в саду Софиевского собора прямо на дереве. Ведь раз они созрели, — надо их есть. Иначе сгниют.
— Чесний Отче! Дайте відповідь будь ласка, як потрібно хворій людині ставитися до лікарського діагнозу про невиліковність та при якому лікарі виявляють відкриту безпорадність у лікуванні. Як потрібно себе, лікарів чи хворого родича налаштовувати щодо невиліковного діагнозу. Чи потрібно до останнього боротися за життя та не вірити у невиліковність хвороби? Прошу помолитися за здоров’я моєї матері, хворіючої Галини, яку вважають невиліковною, хоч мені, як родичці, не хочеться вірити у невиліковність.
— Господи, благослови! Щоб відповісти на ці питання, поставте спершу себе на місце людини, котра хворіє. Що б Ви самі бажали при цьому почути? Іноді людині корисно чути неправду, щоб не накоїла чого невиправного. А краще все ж знати правду, щоб достойно підготуватися до зустрічі з Вічністю у Христі.
— Бытует мнение, что зеркало нельзя ставить в спальной комнате. Я — православный христианин, хотел бы знать мнение священника: это суеверие или что-то в этом есть. Заранее благодарен. Спаси Вас Господи.
— Господи, благослови! Безусловно, это из разряда суеверий! К зеркалу у малограммотных людей всегда было чувство страха.
Однако, если бы в зеркале было что-то нечистое, то не было бы в указании об устройстве алтаря замечания, что в алтаре должно быть зеркало, чтобы священник видел опрятен ли его вид.
— Слава Богу! Моя майбутня дружина, Марія, на вінчання вишиває весільний рушник. Вишивка складається з двох частин: по краях і вільних місцях посередині, куди ми будемо ставати під час таїнства. На вишитих частинах традиційно зображується вінок із двома птахами, на кожній зі сторін. На вихідних ми показали ще не повністю готовий рушник знайомому священику, і він сказав, що вишиті саме райські птахи, тому на вишивку ставати не можна, і, зважаючи на те, що вишивається хрестиком, то такий рушник взагалі не можна класти на підлогу. Останні дні ми міркуємо про сказане, але я хочу запитати Вашу думку щодо цього питання. Бо рушник і вишивка — традиційні, так багато хто робив і робить. Роз’ясніть, будь ласка, це питання. Сердечно Вам дякую за відповідь.
— Господи, благослови! На жаль, ваш знайомий священик сказав дурницю. За його логікою не можна стояти та топтатися, і — боронь, Боже! — їздити по перехрестю! Та вдягати одяг, бо усякий одяг пошитий із тканини, яка у перехресті ниток. А ще, скажіть, що робити священику, якщо має сидіти у вівтарі у парчовій ризі, на якій рясно зображено святі Хрести?
Справа у тому, що соборне правило заборонило зображати Хрест на могилі на плиті, що на рівні підлоги, пояснюючи, що не має при цьому попиратися святе зображення Хреста Господнього. Тобто, саме святе зображення Хреста, а не все, що може здаватися хрестом. Бо вже деякі доходять до безглуздя і ламають у раковинах зливні перехрестя.
Та й птахи на рушнику ніколи не вбачалися вишивальницями як райські птахи. То вже фантазія знайомого вам священика. Рушники вишиваються на весілля з поганських часів, і птахи на вишивці значать молодого й молоду, котрі були наче по різну сторону життя, але об'єднані одним рушником, наче долею.
— Батюшка, разъясните, пожалуйста, вопрос, который меня смутил. Для подготовки визита Святейшего Патриарха в Днепропетровск было потрачено более 2 млн. грн, только на ремонт парка (эта информация из общедоступных новостей). При этом существуют такие денежные потребности, о которых даже упоминать нелегко (например, сайт donor.org.ua, где размещены данные о детях, которым нужны деньги на жизненно необходимое лечение). Как Церковь относится к таким вопросам? Разве морально правильно тратить деньги на второстепенные вещи (то же благоустройство, пусть даже связанное с визитом Святейшего Патриарха), когда деньги нужны для спасения жизней? Заранее благодарю Вас за ответ. Спаси Вас, Господи.
— Господи, благослови! Не стоит доводить до абсурда логику. Конечно же, было бы правильно помочь детям больным, но почему только детям? А взрослым разве не менее дорогостоящие операции нужны? Или старикам?
Церковь не может выступать против того, что город приводиться в порядок. И Спаситель, видя бедность окружающих Его людей (и Сам нищенствовал!), но никогда не осудил величие и роскошь Храма Божьего. Но призывал быть достойными этого величия, хотя бы на примере гробниц, возводимых для пророков. Поскольку Он не видел ничего плохого в возведении прекрасных памятников над могилами пророков, но ставил на вид ужастное уродство душ, строящих эти великолепные сооружения.
Потому во всём должна быть мудрость и взвешенность: бедным помогать — обязательно, но и среду обитания человека не имеет права не доводить до скотского состояния. Красота не должна дессонировать с бедностью, а бедность не должна упрекать за благочиние.
— Спаси Господи, отец Алипий!!! Я хочу у Вас спросить, по просьбе моей мамы. Уже много лет моя мама не ест яблоки нового урожая, до Яблочного Спаса, а после Спаса, когда освятят, ест. А причина в том, что ей когда-то давно сказала одна старушка, чтобы она придерживалась этого. Потому что у нее умерла дочка в возрасте 6 месяцев. И якобы всем яблочки попадают деткам, чьи родители придерживаются этого, а тем, чьи родители не придерживаются, нет. Я сказала ей, что это, наверное, выдумки, суеверие, но она просила, чтобы я написала Вам и спросила у Вас. Правда ли это?
— Господи, благослови! Есть такой благочестивый обычай: пост на яблоки. Но он не связан с тем, чтобы кормить ими умерших детей, ведь мы, христиане, прекрасно понимаем, что, по слову Спасителя, в Вечности мы будем подобны Ангелам, а, значит, не будем нуждаться в яствах и питье.
В Церковном уставе говорится о невкушении винограда нового урожая до Преображения. Но есть оговорка, что в Великой России, поскольку там не растёт виноград, то поспевают к этому празднику только яблоки, и их надо благословлять на Преображение вместо винограда.
Мы же живём в Малороссии, где яблоки поспевают значительно раньше. И устав для Великороссии нас не касается. Потому митрополит Рафаил Заборовский святил яблоки сразу, как они созреют в саду Софиевского собора прямо на дереве. Ведь раз они созрели, — надо их есть. Иначе сгниют.
— Чесний Отче! Дайте відповідь будь ласка, як потрібно хворій людині ставитися до лікарського діагнозу про невиліковність та при якому лікарі виявляють відкриту безпорадність у лікуванні. Як потрібно себе, лікарів чи хворого родича налаштовувати щодо невиліковного діагнозу. Чи потрібно до останнього боротися за життя та не вірити у невиліковність хвороби? Прошу помолитися за здоров’я моєї матері, хворіючої Галини, яку вважають невиліковною, хоч мені, як родичці, не хочеться вірити у невиліковність.
— Господи, благослови! Щоб відповісти на ці питання, поставте спершу себе на місце людини, котра хворіє. Що б Ви самі бажали при цьому почути? Іноді людині корисно чути неправду, щоб не накоїла чого невиправного. А краще все ж знати правду, щоб достойно підготуватися до зустрічі з Вічністю у Христі.
— Бытует мнение, что зеркало нельзя ставить в спальной комнате. Я — православный христианин, хотел бы знать мнение священника: это суеверие или что-то в этом есть. Заранее благодарен. Спаси Вас Господи.
— Господи, благослови! Безусловно, это из разряда суеверий! К зеркалу у малограммотных людей всегда было чувство страха.
Однако, если бы в зеркале было что-то нечистое, то не было бы в указании об устройстве алтаря замечания, что в алтаре должно быть зеркало, чтобы священник видел опрятен ли его вид.
Коментарі відсутні