Так сталося, що моє призначення на посаду заступника (а було це 3 роки тому), співпало із зміною складу педколективу нашої школи — прийшло 10 молодих колег. Здавалося б, це знайома і зрозуміла справа: правильно зустріти, створити умови, проаналізувати можливості, призначити наставника, запросити до роботи у клуб молодого учителя чи в майстер-клас (у кожного це своя структура), здійснювати методичну підтримку, вручити не одну пам’ятку, залучити до різних форм методичного навчання, допомогти спланувати самоосвіту, провести місячник молодого вчителя, сприяти підвищенню рівня психологічної культури, налагодити належний контроль за роботою і таке інше.


Названа система є досить ефективною. Проте, якщо говорити про особистісне зростання молодого учителя, розвиток його творчості та інноваційної діяльності, що є надзвичайно важливим сьогодні, то запропонована вище система спрацьовує недостатньо. Йдеться про те, що такий підхід, грунтуючись на пам’ятках, нормативних і письмових пропозиціях, спрямовує розвиток учителя в однозначне русло з відомими проблемами та алгоритмами їх подолання.
Саме тому у пошуках більш ефективних варіантів роботи з молодими учителями мною за основу було взято інтерактивну модель підтримки молодих учителів. Базується ця робота на принципах синергетичного підходу (на принципах співробітництва) і передбачає демократичний стиль спілкування молодих учителів з адміністрацією школи та колегами, критичне мислення і прийняття продуманих рішень.
Інтерактивна модель підтримки молодих учителів як спеціальна форма методичної роботи має конкретну передбачувану мету — створити комфортні умови праці молодого фахівця, які забезпечать його особистісне зростання.
Забезпечується це не прослуховуванням лекцій та розповідей про те, як потрібно діяти у тій чи іншій ситуації на уроці чи в позаурочний час, з учнями чи їх батьками, а програванням тих чи інших ситуацій із обов’язковим висловлюванням своїх поглядів та ідей, обговоренням педагогічних проблем без закритих запитань (тобто таких, на які можна відповідати «так» або «ні»), без домінування будь-кого над групою під час роботи.
Отож, маючи у переліку за три роки існування нашого клубу молодих учителів «Діалог», безліч цікавих заходів і тем для обговорення, хочу зупинитись на найяскравіших.
Так, вивчаючи тему «Суть і функції методів навчання. Класифікація методів навчання», було проведено ділову гру «Методи навчання». Отримавши шляхом жеребкування на домашнє опрацювання один із методів, кожен учасник у ході гри мав його презентувати, не називаючи методу. Свідченням того, що йому вдалося донести іншим суть методу, його призначення, було те, що інші учасники відгадували його назву. Далі були запитання, доповнення, розповіді про ефективність використання того чи іншого методу навчання на своїх уроках.

А таке заняття як «Структура уроку» було побудоване, власне, як сам урок, із властивими йому етапами: мотивацією (де пролунало, для чого нам розглядати цю тему), засвоєнням нових знань (де знання молодих колег про структуру уроку допов­нювались), рефлексією (де аналізувалась і підсумовувалась отримана інформація) і таке інше. Більше того, кожен з етапів проводив інший учасник цієї гри. У таких випадках на всі 100% спрацьовує добре знайомий нам принцип — навчаючи інших — стаю майстром.
Продовжуючи тему ділових ігор, не можна не згадати про заняття «Особливості підготовки і проведення інтерактивного уроку». Впродовж гри, що проходила знову ж таки за етапами уроку, було проведено багато вправ, причому наголошено, яка вправа і на якому етапі уроку буде найбільш доцільною. Наприклад, «Незакінчене речення» — на етапі оголошення теми і очікуваних результатів, «Ажурна пилка» — засвоєння нових знань, «Мікрофон» — на етапі рефлексії.
Не можу не згадати і про досить цікаву рубрику наших занять «Парад педпорад». Це розгляд та колективне обговорення нестандартних ситуацій педагогічної роботи. Наприклад:

• що робити, коли…


• як правильно вчинити, якщо…


• як не виглядати «смішним» у випадку…

Адже сьогодення школи непросте. Організовуючи колективне обговорення педагогічних проблем, свою думку висловлює кожний, причому приймаються всі думки. Неодноразово досвідом своїх дій у таких ситуаціях ділилися й старші колеги, адже така наступність у роботі є дуже важливою.
Приємним є той факт, що робота у клубі має психологічний супровід, оскільки членом клубу є психолог школи Захарчук Н.А. Саме через психодіагностику відстежується розвиток особистості молодих учителів та їх педагогічна майстерність.
Деякі авторитетні психологи вважають, що організація будь-яких змагань та конкурсів між учителями негативно впливає на їхній особистісний розвиток. Проте, кожен інтенсивний вчинок педагога, кожне зовнішнє подразнення, яке він отримує, більшою чи меншою мірою порушують стан рівноваги і спрямовують енергію вчителя в певний бік. Тому, щоб стати гарним фахівцем, він мусить підпорядковувати своїй волі прагнення і враження. Якщо особистості дати можливість проявити своє «Я» (чи то на конкурсах, чи на відкритих уроках) і вміло створити умови, в яких відбуватиметься демонстрація особистості, то користі від таких заходів буде більше, ніж шкоди.
Саме тому періодично (приблизно один раз на три місяці) проходить взаємовідвідування уроків членами клубу. А під час обговорення уроків молоді колеги вчаться робити аналіз та самоаналіз уроків. Яскравим і незабутнім був конкурс серед молодих учителів «Іспит на зрілість». Пройшовши «через терни» класичної педагогіки, сучасної методології і, врешті-решт, цілу низку творчих конкурсів, переміг, безумовно, найкращий, хоча такими у клубі є всі.
Досвід проведення відкритих уроків та участі у конкурсах став у нагоді минулого року двом членам клубу «Діалог» — вчителю фізики Дурицькій О.М. та вчителю української мови і літератури Рожок І.Л., які є лауреатами міського конкурсу «Учитель року-2009» у відповідних номінаціях. Ще одним досягненням минулого року стала участь у міській педагогічній виставці. Наш методичний посібник «Як зробити урок у системі ОЗОН», що є результатом роботи членів клубу над проблемною темою школи, було відмічено на рівні міста і відібрано на обласну педагогічну виставку.
Не секрет, що молодість і спорт — це одне ціле. Саме тому вже третій рік поспіль «діалогівці» є незмінними учасниками вчительської спартакіади. Досить успішно дівчата виступають у змаганнях з волейболу, плавання, туризму, настільного тенісу та різних естафетах.
Однією із традицій нашої школи є «Вечорниці на Андрія».
Повірте, коли танцюють вчителі, — діти аплодують стоячи.
Успішна педагогічна діяльність молодого вчителя залежить не тільки від його професійної підготовки і особистих якостей, а й від того, у який колектив він потрапить, які умови праці йому створять, яку надаватимуть методичну допомогу, як стимулюватимуть його ініціативу і творчість. Ось що з цього приводу думають наші молоді колеги:
Костюк Л.В.: «Для мене клуб «Діалог» — те місце, той «простір», де можна поділитися своїми досягненнями і невдачами, порадитись, допомогти один одному. Засідання у клубі мені приносять масу задоволення, бажання творити».
Ковалик О.В.: «Зустрічі з молодими колегами дають мені можливість удосконалюватись, розвивають творчі здібності, вносять краплину доброти, любові, взаєморозуміння.»
Захарчук Н.А.: «Діалог» — це молодість, «Діалог» — це досвід, «Діалог» — це професіоналізм».
Рожок І.Л.: «Клуб молодого учителя «Діалог» — це моя методична скарбничка, яка поповнюється щомісяця новими методами та формами, що відразу ж програються на заняттях».
Живченко О.А.: «За досить-таки нетривалий час мого членства в клубі «Діалог» я відчула вагому підтримку, як методичну, так і дружню, від моїх молодих колег. Дружба, взаємопідтримка, повага, щирість, новизна, толерантність, активність — це неповний перелік рис, якими можна охарактеризувати взаємини діалогівців. Я дуже щаслива, що мені випала нагода працювати у школі №2 і бути членом клубу молодих учителів «Діалог».»