Ще кілька десятиріч тому чи не в кожному селі була своя школа. Так само, як сільська рада, клуб, бібліотека, — школа завжди вважалася одним з осередків сільського життя. Щоправда, на той час практично всі ці навчальні заклади були заповнені, адже діти в селах народжувалися з року в рік по «наростаючій», і 1 вересня кожне шкільне подвір’я весело гомоніло сотнями дитячих голосів. Однак, на жаль, нині українське село, якщо не вимирає, то продовжує «старіти». Тут переважно залишаються люди пенсійного віку, а молодь вирушає до міст у пошуках кращого життя чи, принаймні, ліпших заробітків. То і народжувати, власне, залишається все менше і менше кому. І, як результат, — порожніють сільські школи. В деяких продовжує навчатися лише по декілька учнів. і цілком логічно постає питання про їх закриття. Хоча сільські громади такий факт сприймають неоднозначно. І саме про це — доцільність закриття деяких практично порожніх шкіл району — наша розмова із начальником відділу освіти Новоград-Волинської райдержадміністрації Олександром АНТИПЧУКОМ:
— Олександре Ана­толійовичу, скільки на даний час діє шкіл у районі і які з них можна вважати неперспективними?
— Нині в Новоград-Волинському районі діє 58 шкіл. У цьому році призупинена діяльність Романівської початкової школи, де навчалося лише троє дітей. Там склалися незадовільні умови для навчання, тож батьки їх забрали навчатися в Слободу Романівську, в гімназію. Оскільки дітей там нині немає, то є розпорядження голови райдержадміністрації про зупинення функціонування цієї школи. Там лишився тільки сторож, котрий охоронятиме це приміщення.
Річ у тім, що учні початкових класів обов’язково повинні бути забезпечені гарячим харчуваннням. А мати їдальні і тримати відповідний штат лише для декількох дітей, — абсолютно недоцільно. До речі, в початкових школах району їдальні як такі відсутні взагалі — їх там ніколи не було. Самі приміщення цих шкіл давно потребують капітального ремонту, потребує покращення матеріальна база.
Минулого року було призупинено функціонування ще двох сільських шкіл — у Миколаївці та Дубниках (І-ІІ ступенів — 9-ти класних), в кожній з яких навчалося всього по 33 дітей. Миколаївська школа — це діти з двох сіл: Кам’яного Майдану і Миколаївки — для них було придбано шкільний автобус, і нині ці діти підвозяться в Новороманівську школу. Дубниківські діти — це 28 дітей з Дубник і 5 було з Ліпіно — вони підвозяться до Городницької школи. У Миколаївській школі харчування не було, бо там не було харчоблоку. У Дубниківській школі діти харчувалися, але там санстанція заборонила використання приміщення надалі як аварійне. Тому тепер ці учні їздять до великих шкіл — туди, де є всі умови.
— Що вкладається у поняття «всі умови»?
— Це достатній контингент дітей, наявність харчоблоку, всіх приміщень і кабінетів, комп’ютерних класів, актових та спортивних залів. Тобто — всі умови, які повинні бути для школи. Варто зазначити, що прокуратура подала в суд на розпорядження про призупинення діяльності цих шкіл — мотивуючи це тим, що «неправомірно прийняте розпорядження». І два суди з цього питання райдержадміністрація виграла. Тобто суд визнав ці розпорядження правомірними.
У червні цього року схід села Кам’яний Майдан і Миколаївка проголосували за ліквідацію Миколаївської школи, і сесія районної ради у липні місяці прийняла рішення про ліквідацію. Нині школи там вже немає, а приміщення передане сільській раді для власних потреб. Діти підвозяться.
Взагалі, згідно з постановою Кабінету Міністрів «Про оптимізацію мережі шкіл», прийнято такі нормативи, що в школі І-ІІІ ступеня має бути не менше 100 дітей, І-ІІ ступеня — не менше 40 і в початковій — не менше 10.
— Інакше вони мають бути закриті?
— Так, але обов’язково — за умови підвезення дітей.
— Чи є в районі такі школи, де навчається дітей менше, ніж має бути згідно з цими нормативами?
— Такі школи є, і я навіть можу їх перерахувати. Під дію цієї Постанови потрапляє багато шкіл.
Зокрема, серед шкіл І-ІІІ ступеня менше ста дітей навчається у Барвинівці (46), Киянці (45), Красилівці (87), Косеневі (93), Пов­чино та Федорівці (по 67). Серед шкіл І-ІІ ступеня менше 40 учнів у Анастасівці і Брониці (по 28), Варварівці (25), Середній Деражні (34) і Тальках (31). Серед початкових шкіл — Анета, Коритище та Кропивня мають менше 10 учнів.
Хочемо ми цього чи не хочемо, популярно це чи ні, але якість знань пов’язана із фінансуванням закладів освіти. Для створення певних умов треба проводити ремонт приміщень, бо, як правило, вони довго експлуатуються. У нас є проблеми з дахом і вікнами, ми не купуємо парти, дошки, бо немає за що. Ми практично виживаємо.
Але саме оптимізація може дати додаткові кошти. От коли призупинили школи в Дубниках та Миколаївці, то вийшла економія лише по зарплаті за 4 місяці в межах 200 тисяч гривень, — а ми за 220 тисяч купили шкільний автобус.
Давайте візьмемо для прикладу школу в Тальках, де річний бюджет цього навчального закладу склав 410 тисяч гривень. Якщо закрити цю школу, то на підвезення дітей ми потратимо біля 10 тисяч гривень на рік. За 400 тисяч можна і вікна поміняти десь і ще багато чого необхідного зробити. Тут можна було б створити одну прекрасну базову школу, скажімо, в тій же Барвинівці, куди підвозили б дітей з Тальок і Немильні.
Однак на всі ці речі має бути згода громади. Але громади не дають згоди, і через те освіта району практично живе поки що в злиднях. У першу чергу, проти налаштовані самі вчителі цих шкіл, які потрапляють під закриття.
— Бо вони втрачають роботу? Багато вчителів таким чином залишилося без роботи з тих, де були закриті школи?
— Питання працевлаштування при оптимізації можна вирішити цілком безболісно, якщо внести відповідні зміни у пенсійне законодавство. У нас є вчителі, яким по 65-70 років. Я вважаю, що цим людям вже потрібно йти відпочивати. Дати їм достойну пенсію, і щоб вони звільнили робочі місця. Чи перейти на контрактну основу. Досяг пенсійного віку — йдеш на пенсію, а далі можна працювати за контрактом — продовжувати на рік чи більше, якщо школа має потребу у такому спеціалістові. А взагалі, з педагогічних колективів, названих мною закритих шкіл, всі отримали нову роботу, крім пенсіонерів. Так і надалі, під час проведення оптимізації, ми будемо намагатися забезпечити роботою всіх вчителів.