Святі мучениці, котрі жили у Римі в ІІ ст. за часи царювання імператора Адріана. Софія була вдовою-християнкою, котра сама виховувала дітей. Дочки у неї були ще невеликими: Вірі — 12 років, Надії — 10, а Любові — лише 9. Невипадково мати дала їм імена, що позначають три важливі християнські чесноти, вона і виховувала дочок у великій вірі і любові до Господа, а також у надії на нього. Змалку вони навчалися читати Євангеліє, і це надавало їм сили та твердості духу. Одного разу до імператора дійшли чутки, що удова та її діти — християни. Він покликав матір до себе і почав розпитувати її. Це був страшний час для християн, коли за віру в єдиного живого Бога їм доводилося розплачуватися страшними муками і навіть смертю. Софія не зреклася свого Бога, а підтвердила, що вірує лише у нього. Тоді імператор наказава жінці-язичниці наглядати за нею, і через три дні викликав на суд.
Ці дні Софія провела у розмовах з дочками про Господа, чим ще більше посилила їхню віру та надала їм сил. У призначений день Софія з доньками прийшла до імператора Адріана. Коли він побачив цих юних дівчаток, почав благати Софію покаятися та вклонитися язичницьким ідолам. Імператор обіцяв навіть удочерити дівчаток. Але діти були непохитними і весь час стверджували, що в них тільки один отець — це Бог, і заради нього вони готові постраждати.
У відповідь на ці слова імператор дійсно звелів катувати спочатку старшу дівчинку — Віру, але вона просила матір та сестер бути стійкими і не зраджувати Богові. Незважаючи на знущання, чудесним способом вона залишилась цілою і здоровою. Тоді почали катувати молодших дівчаток, але й вони були стійкими. І тоді імператор наказав відрубати усім трьом голови. Сталося це бл. 137 р.
Софію імператор не катував, вирішивши, що з неї досить того, що вона бачила муки своїх дочок. Впевнившись, що ніякі знущання не зможуть похитнути її віри, він дозволив забрати тіла дітей та поховати їх. Софія це зробила, а сама від горя та сліз через три дні померла на їхній могилі. У VIII ст. їхні мощі були перенесені з Риму в Ельзас до церкви Ешо, де вони покояться і зараз.