6 ГРУДНЯ — ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ АРМІЇ
Ще вчора ці хлопці чули про армію хіба що від інших, а військове життя бачили лише з-за височенного паркану сусідньої військової частини. Сьогодні вони — молоде поповнення української армії. Цієї суботи, 27 листопада, опанувавши курс молодого бійця, 151 новобранець 12-го інженерного полку виконав почесний обов’язок громадянина — склав присягу на вірність українському народові.
— Це велике свято в житті молодого поповнення та їх батьків і рідних, воно залишиться­ у пам’яті назавжди, — сказав у вітальному слові командир військової частини А3814, полковник ­Микола БОРІСОВ. — Скріплюючи присягу особистим підписом, ви, шановні воїни, берете на себе відповідальність за захист Батьківщини. Сьогодні ви стали повноправними солдатами Збройних сил — у складі нашого формування вам відтепер належать завдання з нарощення боєздатності та примноження кращих військових традицій інженерного полку. Тож успіхів та плідної, самовідданої служби!
Новобранцям справді випало служити в одному з кращих військових формувань сучасної армії. За словами ветеранів полку, військові інженери — це універсальні спеціалісти. Їх фахові знання та вміння, а також потужна інженерна техніка потрібні не лише у військовій справі. Арсенал воїнів-інженерів повсякчас використовується й у мирному житті: під час ліквідації надзвичайних ситуацій (завалів чи підтоплень), з метою розмінування небезпечних залишків війни, при будівництві мостів, для добування та очистки питної води тощо. Як розповів начальник відділу оперативного забезпечення 8-го армійського корпусу, полковник Дмитро Герега, військова частина А3814 продовжує тримати лідерство у професійній галузі — цього року її визнано кращою серед інженерних формувань Збройних сил України.
Привітати новобранців полку та морально підтримати їх напутнім словом, традиційно, у частину приходять представники влади, ветерани інженерного полку. Всі промовці були одностайними у вітальних словах — бажали строковикам якомога швидше адаптуватися до армійського життя і з честю виконати покладене на них завдання.
Командування та міська і районна влада, як завірили виступаючі, зроблять усе можливе, аби солдати повернулися додому здоровими і загартованими. Підтримають і тих військовослужбовців, котрі по завершенню строкової служби матимуть бажання підписати з армією контракт та залишитися працювати у Новограді-Волинському.
Втім найперше, кого ­солдати цього дня шукали очима ­серед присутніх на плацу, кого чекали­ усім серцем, звісно, були їх рідні, близькі та кохані. І вони приїхали —понад чотири сотні родичів та знайомих з Житомирщини, Київщини, Хмельниччини, Чернівецької, Луганської, Рівненської та Львівської областей. У вишикуваних «під лінійку» шеренгах вже ніхто з солдатів не нагадував розбишак з «гражданки» — організовані та дисципліновані красені у військовій формі приємно здивували гостей військової частини. Захоплені погляди батьків, сльози гордості на очах коханих дівчат і схвальна реакція друзів — здавалося, морозний ранок став теплішим від цих почуттів та емоцій.
Ми поцікавилися у батьків, що вони відчули цього дня і з яким настроєм відпустили своїх дітей в українську армію. Судячи з відгуків, авторитет армійської служби сьогодні відчутно зростає, а щодо відчуттів — найкраще про це скажуть самі батьки:
— Велика радість охоплює душу, бо сьогодні складає присягу мій хрещеник Олександр Лібега, — поділився новоград-волинець Микола КОПЧУК. — Я сам служив, знаю, що це таке і переконаний: йти в армію треба обов’язково — колись навіть дівчата не любили, якщо ти не служив!
— Ми пишаємося своїм сином, який він став дисциплінований, вправний, змужнілий, — в один голос мовили Олександр та Людмила КОВАЛЬЧУКИ, м. Новоград-Волинський. — Від армії багато хлопців втікають, але потім шкодують — на роботу важко влаштуватися без військового квитка. Та й у цивільному житті школа, яку дають у війську, теж знадобиться.
— Дуже задоволені організацією присяги, молоде поповнення добре підготовлене до присяги, — відзначив ветеран ВВВ та Збройних сил Іван Михайлович СЕЛІХОВ з Житомира. — Я приїхав у Новоград підтримати свого онука, якого, до речі, звати так само, як і мене. Кожному чоловіку треба у певний момент дорослішати, армія ж допомагає зробити це по-справжньому.
— Цей день означає надзвичайно багато для мене, — розповіла Галина КИЩЕНКО з Рівного. — Дитина виросла, розум це розуміє, а серце, звісно, переживає по-особливому. Втім я працюю у нічному клубі і бачу, якою є нинішня молодь…. Знаєте, часом на думку спадає, що дівчатам також варто було б послужити в армії… Настільки молоді люди нині легковажні. Частково в цьому винні й батьки, бо їх сліпа любов дуже часто шкодить. А щодо свого сина — я дуже рада підтримати його в такий день, бажаю йому цікаво відслужити і скористатися у майбутньому знаннями, котрі дасть йому служба в інженерних військах!
— Нас, як і усіх інших батьків, у цей день охоплюють надзвичайно хвилюючі почуття та велика гордість за сина, — поділилася Валентина КОРКАЧ з Київщини. — Очікуємо, що армія навчить дисципліні, умінню опановувати себе у складних ситуаціях, бути виваженим, організованим та знаходити вихід з будь-якої ситуації. Українській армії ми довіряємо, інакше не ­пустили б сина служити. Тож, сподіваємося, що усе в наших хлопців буде якнайкраще!
— Бачу, як цей перший місяць вже пішов на користь моєму синові — він став самостійний, комірці підшив собі на форму настільки добре, що я й не сподівалася побачити такі вміння, — посміхається мати Тетяна СОКОЛОВСЬКА з Новограда-Волинського. — Гарної служби, і чекаю його вдома ще кращим, аніж він був до армії!
Після присяги нових солдатів Збройних сил України благословив на службу священик УПЦ Московського Патріархату отець Ярослав:
— Ця урочиста і священна мить повинна грунтуватися у серцях на понятті любові до ближніх. Служба в армії є прикладом жертовності, і цей приклад засвідчили нащадкам багато відомих історичних постатей, котрі поклали життя на вівтар захисту своєї Вітчизни. Олександр Суворов, Олександр Невський, чесне козацтво та багато інших — усі ці люди уславлені не лише як народні герої, а й предстали перед престолом Божим як святі угідники. Можливо, в серцях декого з вас присутнє відчуття, ніби ви втрачаєте щось, пішовши в армію. Але така думка є хибною, бо разом з усіма нами ви здобуваєте надію та віру у те, що наша держава знаходиться під надійним захистом!