Теорія і практичні уміння — це як небо і земля у будь-якій професії. Звісно, без теоретичних знань не обійтися у жодній галузі, але пізнати професію «зсередини» можна лише на практиці. Для людей, котрі обрали собі за фах армійську службу, — це особливо важливо, адже вони щодня працюють із небезпечною зброєю та військовою технікою, ризикуючи життям. Від того, наскільки добре практично будуть підготовлені військові кадри, залежить як безпека людей, так і обороноздатність країни в цілому.
Не секрет, що реалії українського війська залишають бажати кращого: через хронічне недофінансування наша армія багато років зазнає проблем із практичними навчаннями. Проводити їх військовим доводиться з огляду на мізерні державні кошти. Через це самі вони не приховують, що з окремих воєнних нормативів практики істотно бракує. Серед навчань, за якими встигли заскучати у 30-й окремій механізованій бригаді (ОМБР), — форсування водних перешкод.
Відтак важливою подією у професійному житті воїнів-контрактників 30-ї ОМБР стали навчання з подолання водної перешкоди, які пройшли 4 та 5 серпня на бригадному вододромі. Востаннє подібний досвід воїни бригади отримали ще 2008-го року — під час масштабних тактичних навчань з бойової стрільби на 233-му загально-військовому полігоні у Рівному. Із сорока військовослужбовців, які взяли участь у тих навчаннях, нині у бригаді працює лише... шість — у решти закінчився термін контракту, продовжувати який вони не побажали. Ті ж, хто залишився, виступають у якості професіоналів, які здобули грунтовний досвід і нині навчають молодший особовий склад.
Як розповів керівник занять — заступник командира 30-ї ОМБР з озброєння Володимир Сварицевич, навчання допомагають механікам-водіям подолати страх, адже занурення потужної техніки у воду — не для слабких нервами. Форсування — завдання складне, вимагає спеціальних знань, уміння діяти в екстремальних умовах. Саме такі навчальні вправи дають військовослужбовцям можливість відчути специфіку обраної професії, в якій без мужності та витримки не обійтися.
— Техніка пройшла грунтовну перевірку, адже безпека особового складу — понад усе, — наголосив Володимир Сварицевич. — Кожне занурення БМП-2 у воду (спливає машина на глибині два метри, а максимальна глибина на вододромі — три) дає можливість проаналізувати підготовку колег, оцінити і виправити помилки екіпажів. Тим паче, що у воді бойова машина поводиться зовсім інакше — вона інертніша, ніж на суші, важча у керуванні. Передбачили усі варіанти розвитку подій: у випадку швидкого потрапляння води всередину машини, водолази інженерного полку мають зчепити під водою троси, а спеціальний катер на буксирі витягне машину з вододрому.
Спробувати БМП-2 у дії військові люб’язно запропонували журналісту «Звягель-інформу». Відчуття, повинна сказати відверто, супер екстремальні. Одразу стало зрозуміло, що приваблює військових у їх професії — адреналіну в ній не бракує. На собі довелося відчути гордість за цих людей, за їх оптимізм, попри складні часи для нашої армії, за потужну техніку, що знаходиться на озброєнні. Як зауважив командир бригади Олександр Нестеренко, попри вік машин, за умови відповідної підготовки воїнів цю техніку можна з успіхом експлуатувати ще з років п’ятнадцять — настільки вдало і просто вона спроектована радянськими інженерами. Восени у бригаді планують провести ще одні навчання з форсування — цього разу із зануренням бойових машин під воду.