Слідчий довго перебирав на столі папери і косо позиркував на свідка.
Зрештою спитав:
— Так кажете, шановний пане Сухорукий, ніякого насилля не було щодо ваших колег?
— Ні в якому разі! Ми їм м’яко, акуратно, делікатно, цивілізовано, культурно пояснили, що не потрібно залишатися на ніч у залі і вранці — блокувати трибуну. Ну, м’яко, дель-ль… попросили вийти із залу.
— Але, — сказав слідчий, — у мене ось купа заяв від ваших колег, опозиціонерів, котрі заперечують ваші свідчення. Ось, наприклад, пан Лукренко у своїй заяві пише наступне: «Коли я був у кулуарах, до мене підійшов Никон Косоокий і вдарив мене в болюче місце…».
— Та в яке болюче місце?!
— А що ж було?
— Просто я приєднався до дискусії.
— Тобто?
— Ну, прогулююсь кулуарами. Назустріч — цей, Лукренко…
— І що?
— Він привів мені деякі непопулярні аргументи. І я мусив підтримати діалог.
— Це зрозуміло. Але після ваших, так званих, «аргументів» він довго тримався за пах.
— Так, може, в нього проблеми з органами?
— Припустимо. Але після того його на вулиці підібрала «швидка» і виявила безліч гематом.
— Нічого дивного. Ожеледиця. Підсковзнувся і …
— Ожеледиці не було. Там у вас строго з цим. Стежать. Посипають.
— Так, банани, апельсини, лимончики там усіляки…
— Тобто?
— Ну, може, хтось із наших. Спрага ж буває. Після дискусій. Ми ж то люди живі. Жуємо, закушуємо… Кгм.
— Так, кажете, не били?
— Та Боже збав! Ми ж — цивілізовані мужики!
— Пане Сухорукий, а я ось маю протилежні дані…
— Та про що ви говорите?! Наклеп! Чистої води наклеп!
— А як ви тоді поясните ось таке. Читаю: «Нагло ввірвалися до залу і почали на наших головах трощити стільці».
— Брехня! Ми ввійшли культурно, делікатно, цивілізовано. Пояснили: мужики, не залишайтеся на ніч. Дайте нам уранці прийняти важливі рішення. Не паралізуйте роботу!
— І?
— І ви знаєте що?
— Що?
— До нас у той момент надійшла інформація, що наші опоненти почали до залу заносити ланцюги, монтировки, заточки, димові шашки, інші незрозумілі предмети, і ми зрозуміли, що всі ці штукенції будуть використовувати проти нас.
— І що ви стали робити?
— Вирішили їх витіснити із залу. Культурно, делікатно…
Слідчий аж звівся на ноги.
— А струси мозку, побиті носи, поламані ребра — головний купол цирку їм понаставляв?!
— Ну, так, банани, лимони… Склизько. Цитрусові. Та й, мабуть, об трибуну головою вдарилися. Та і ожеледиця…
— Пане Сухорукий, яка трибуна? Які цитрусові? Навряд, що вони оті художества на своїх портретах, тобто, на обличчях собі понамальовували.
— Хм… Чого тільки не зробиш, аби опорочити честь і гідність інших.
— І в коридорі ви їх не чіпали?
— Та Боже збав!
— А в мене є ось кілька заяв…
— Не вірте! Ми їх культурно, делікатно, цивілізовано… Та вони, коли виходили, самі, біс знає чого, почали падати на підлогу! Окуляри вбік, зуби паркетом! Краватки на собі затягують, щелепи трощать, пальці ламають… Звірі якісь!
— Хм. То, значить, — спитав слідчий, — заперечуєте той факт…
— Безумовно! Ми що — драчуни якісь?!
— Але, згідно з протоколами, на їхніх костюмах, обличчях були виявлені бурі плями…
— Кетчуп! Кетчуп, пане слідчий! Понапивалися в барі і давай на себе кетчуп чавити, мовляв, тут бігає мужик з «Тайдом», вистірає.
— Дивно.
— Та отож!
— Значить, пане Сухорукий, ви стверджуєте, що нікого не чіпали?
— Особисто я акуратно допомагав своїм опонентам вийти із залу, щоб вони не спіткнулися часом.
— Ну, а щелепи?...
— Перебільшують! Я знаю, що таке поламана щелепа! Це коли їжу через трубочку смокчуть. Але трибуну ми звільнили. Нема таких фортець, які б ми не могли взяти. Але культурно… До речі, у наших пацанов також є гематоми, переломи, але ж ми соплі не розмазуємо, не скиглимо. Ми про людей думаємо, щоб їм тепло було, і було що їсти. І від імені нашої, ні в чому не винної команди, заявляю: то все наклеп! Ніхто їх і пальцем не зачепив!
— Ну, а «швидка допомога?» Вона ж була?
— Була. Не заперечую того факту. Стояли біля входу. Тобто, сиділи в машині. Серіал дивилися. «Ліквідацію». Вони часто там стоять. І чого стоять?
— Значить, «Ліквідацію» дивилися?
— «Ліквідацію»! Але ми нікого не ліквідовували. Тобто, не чіпали. Ми просто культурно, делікатно, цивілізовано їх попросили вийти. Так і запишіть. Ми ж нормальні мужики, а не якийсь шалтай-болтай.
— А відеозйомка?!
— Монтаж! Усе монтаж! Так що, вибачайте, пане слідчий. Мушу йти. На розборки. Кгм… тобто, на засідання. Кажуть, опоненти знову двері стільцями заблокували. Треба пики начистити. Тобто, прохід розчистити. Бувайте, пане слідчий, бувайте!