«У КОЖНОМУ КОШТОВНОМУ КАМЕНІ — УСЯ ВЕЛИЧ ПРИРОДИ», — НА ВЛАСНІ ОЧІ ПЕРЕКОНАЛИСЯ СТУДЕНТИ НВПЕТ
«Так часто, як ми, студентів на екскурсії не возить ніхто», — говорять викладачі промислово-економічного технікуму. І мають на це повне право, адже їх туристичній активності й справді можуть позаздрити інші місцеві вищі навчальні заклади.«НВПЕТівці» щороку відвідують Луцький автомобільний завод, музеї Книги, Грошей та Краєзнавчий музей у Острозі, Хмельницьку АЕС, Кам’янець-Подільську фортецю, місто Лева. Візити мають не лише туристичну, а й практичну мету — студенти можуть почерпнути корисні фахові знання. Цього тижня для першокурсників у технікумі організували одразу три поїздки у Музей коштовного і декоративного каміння, що у Володарськ-Волинському, на Житомирщині. У такий спосіб пройшла «пара» з географії — «жива», неординарна і цікава.
Володарськ-Волинський найперше відомий тим, що колись у селищі (тоді — Горошки) розташовувався маєток видатного полководця Михайла Кутузова. Цим фактом тут пишаються, хоч гордість і не завадила місцевим злодіям свого часу вкрасти бронзове погруддя Кутузова з однойменного парку. На місці зруйнованого пам’ятника згодом городяни встановили новий.
До речі, сусідній Червоноармійський ра-йон, як стверджують деякі краєзнавці, є батьківщиною предків Моніки Левінські — стажистки, поміченої у любовних стосунках із екс-президентом Білом Клінтоном, котрі ледве не завершилися імпічментом. Погруддя Моніки Левінські, щоправда, тут досі не встановили…
Головною візиткою Володарська-Волинського є Музей коштовного і декоративного каміння. Екскурсоводи зауважують, що це — єдиний в Україні музей такого роду. Останні 15 років він належить державі та є її національним надбанням. У 1996-му колекцію мінералів та гірських порід підприємства «Кварцсамоцвіти» було передано музею. Відтоді «господарем» геологічних знахідок Волинського родовища є Міністерство фінансів України. У коштовних каменях тут зібрано валютний запас країни.
Саме у Володарську зберігається найдорожчий коштовний камінь, видобутий в Україні — берил, вагою понад шість кілограмів. Кристал оливково-зеленого берилу геологи охрестили «Апостоли Петро і Павло», бо знайдений він був саме у день великого християнського свята. Унікальність каменю не лише у вазі, а й у його високій якості, про що свідчать чистота та прозорість. За неофіційною інформацією, вартість унікальної знахідки сягає п’яти мільйонів доларів!
Екскурсоводи розповідають, що вік мінералів, видобутих з Волинського родовища, — понад два мільярди років. У експозиції представлені камені й з інших родовищ України та всього світу. У п’яти великих музейних залах — близько двох тисяч зразків мінералів та гірських порід з держав СНД, Європи, Америки, Африки. У колекції декоративно-облицювального каміння — найдорожчий червоний граніт, що використовували при спорудженні Кремля та мавзолею Леніна.
У нас, на Житомирщині, видобувається 92% іншого облицювального каменю — лабрадориту, названого на честь острова Лабрадор, де його вперше знайшли. Тепер лабрадорит можна побачити чи не у кожній жмені поліського щебеню, а колись він був надзвичайною і коштовною диковинкою, котру везли за тридев’ять морів…. Натомість мармур в Україні лише починають видобувати, тому у літотеці представлені здебільшого зразки з Італії, Греції, Туреччини, а також — з Росії, Ірану та Куби. Демонструються й вироби з декоративного каміння — чудові гранітні вази, міні-фонтанчик — маленька копія відомого гранітного фонтану у Санкт-Петербурзі, стіл із переливчастого лабрадориту.
Цікавість відвідувачів незмінно привертають бивні мамонта, залишок кам’яного знаряддя первісної людини та реголіт — справжній місячний грунт, який подарували музею космонавти.
Як розповіла директор музею Віталія Яковлева, у різні роки тут побували Клара Новикова, Алла Кудлай, Анатолій Солов’яненко, Платон Воронько, Віктор Ющенко, чимало інших високопосадовців. Книга відгуків музею з 1951 року налічує багато томів, а у фойє на карті світу відмічені червоними позначками міста і країни, з яких побували тут відвідувачі — вільного місця щороку залишається все менше.
Цікаво, що до 1992-го відвідувачів у музей пускали лише зі спеціального дозволу високого керівництва. Адже тут зберігалися зразки кварцу — стратегічної сировини Радянського Союзу, що використовувалася у об’єктах військової оборони та космосу. Один кілограм п’єзокварцу прирівнювався у ціні до радянської «Волги». Найбільший кристал кварцу, видобутий на Волині, важив десять тонн…
Волинське родовище забезпечувало до 70% потреб Радянського Союзу у п’єзокварці — тут було розроблено 16 тисяч свердловин. Потужність родовища і нині дуже висока, втім, в Україні кварц нині практично не видобувають, на відміну від інших країн. Невипадково вчені вважають, що за кварцем — майбутнє. Він використовується у сучасних засобах зв’язку, радіотехніці, електроніці тощо.
Найбільшим зразком уцілілого кварцу є друза моріону (на центральному фото чорний кварц) — вона зберігається у музеї і важить 361 кілограм. Якщо доторкнутися, — вражає льодяне відчуття холоду — кварц завжди холодніший за оточуюче середовище. А ще — надзвичайно міцний: за десятибальною шкалою твердості має клас «вісім».
У докризовий період Міністерство фінансів виділяло кошти на поповнення музейних фондів. Купували каміння на спеціалізованих виставках та ліцензованих магазинах у Києві. Втім, сьогодні, зрозуміло, ситуація із грошима у нас критична. Тому надія — на дарунки геологів та колекціонерів, котрі час від часу поповнюють унікальну експозицію. Хоча перевершити колекцію, зібрану у Володарськ-Волинському, сьогодні практично неможливо.
P.S. Нові знання студентам, поза сумнівом, прийшлися до вподоби. У відповідь на запитання викладачів-організаторів поїздки — Світлани Дзюбенко та Світлани Онікієнко — чи сподобалася екскурсія, вони жваво погодилися і поспішили запитати: «А коли буде наступна поїздка?».