— Ну що, домовилися? — Аліса піднесла пляшку до підставленої чарки, проте, наливати не поспішала. — Зробиш справу — двадцять відсотків твої.
— Брешеш ти все. Копійки від тебе не дочекаєшся, — пробурмотів Михайло. — Чого тягнеш? Наливай!
— Не поспішай! — Артем бахнув по столу кулаком. — Берешся за справу чи ні?
— А на пляшку даси? Мені, сама розумієш, після такого вранці погано буде.
— Біс із тобою! — Аліса витягла із халату гроші і поклала їх на стіл. — Бери, тут на дві вистачить.
— Це — інша справа, — Михайло протягнув руку. — Не хвилюйтесь, ваша маманя вже до відпівання готова буде. Моє слово — кремінь!

Наталя Бердишак завжди була норовливою. Коли б її чоловік був не таким же, — єдина дочка Аліса росла б тоді менш розбещеною. Однак батько мав можливості виконувати всі забаганки любої дочки. Все життя він займав ключові посади у місцевому господарстві і навіть розвал Союзу, із його кризовими наслідками, не зміг суттєво вплинути на благополуччя цієї сім’ї.
Через постійну зайнятість батько не брав участі у вихованні своєї дочки, а коли дружина скаржилася на поведінку дитини, — відмахувався, відбуваючись черговим подарунком.
— Пограється і заспокоїться. Дитя ж іще.
«Дитя» почало курити з восьмого класу, трохи пізніше спробувало спиртного. До закінчення школи симпатична Аліса — стала відомою на все село безвідмовною «давалкою».
Батько запізніло зрозумів, яку ягідку виростив, використавши всі зв’язки для того, щоб «сплавити» дочку. Але Аліса не була створена для навчання. Після першої сесії її відрахували.
До того часу здоров’я батька похитнулося. Однак він зумів допомогти вагітній донечці — видав заміж її за місцевого умільця, котрий згодився взяти дівчину із «причепом», придбавши молодятам будинок.
З одруження у дочки не вийшло також, як із інститутом. Через півроку молодій мамі остогидло сімейне життя. Кинувши на утримання однорічного сина на батьків чоловіка, вона відправилася в місто на «гульки». Додому поверталася періодично — за грошима. За час таких поїздок розлучилася з чоловіком і поховала батька. Після його смерті не можна було розраховувати на його велику пенсію, однак Аліса не вагалася. Коли матір відмовила безголовій доньці у грошах, — на торги постало все, що було в хаті.
За п’янками-гулянками непомітно летіли роки. Минула колишня врода, а Артем, котрий уже підріс, ніби копіюючи свою матір, ставав таким же некерованим.
Починалося із відправок сина до магазину за цигарками, потім за вином, а закінчилося тим, що він став незмінним учасником «попойок», які влаштовувала мати.
Наталія повністю зневірилася в тому, аби чимось вплинути на дочку і її сина. Із підозрою і болем дивилася на незнайомців, котрі вешталися щодня і щоночі у дворі Аліси.
Перетворений у притон будинок стрімко занепадав, а коли мешкати в халупі стало неможливим, — Аліса спробувала переїхати до матері.
— Навіть і не подумай! — відрізала матір. — Для тебе батько зробив усе! І що вийшло? Ось помру, тоді можете і дім з мотлохом пускати. А доки жива — на поріг не пущу!
Коли стало зрозуміло, що нічого не припаде, «спадкоємці» серйозно замислилися над тим, як допомогти старій відійти у засвіти.
На одну із чергових випивок був запрошений відомий «вурка» Михайло. Почувши про проблему, він із готовністю поспівчував Алісі і Артему.
— Бувають же такі наглі бабусі! Рідну дочку із внуком так кинути!
— Так ти допоможи, — попрохала Аліса. — Маманя і так більше року не протягне…
— Що пропонуєш?
— Придушити, стерву, подушкою! Вона й уві сні не зрозуміє, що вже на тому світі!
Михайло трохи вагався, але Аліса була наполегливою і до двох годин ночі домоглася од чоловіка згоди.
Щоправда, тягнути «кілера» довелося ледь не ланцюгом.
— Позаду, через коридор увійдеш, — інструктувала Аліса, — двері на защіпку запираються, але якщо сильніше смикнути…
— Смикну, — промимрив Михайло. — Ще і як смикну!
Біля самої хвірточки п’яний Михайло впав на землю і солодко захропів.
Аліса безрезультатно намагалася його розбудити, а, зрозумівши, що толку не буде, зі злості копнула сплячого ногою в бік.
— Щоб ти здох, алкаш проклятий!
Стоячи над Михайлом, Аліса довго дивилася на темні вікна материного будинку. Відступати вона не збиралася, повернулася до себе, щоб порадитися з Артемом.
Однак той завагався.
Мати гаркнула:
— Сама все зроблю! А коли Мішка проснеться, його ніхто і слухати не стане — зразу в ментовку загребуть.
— Правильно, — кивнув Артем. — А я на стрьомі постою.
Аліса і її синок розраховували, що розіграли все, як по нотах. Однак ретельно відпрацьований план, дав збій із самого початку. Михайло не залишився валятися там, де його кинули. Ближче до ранку, так і неставши кілером, на «автопілоті» дістався до свого ліжка. Коли труп Наталі виявили, Михайло став першим, хто показав на вбивцю. Розповідаючи про дрібниці «заговору», колишній вурка посміхався:
— Знайшли дурня. Хотіли, щоб я на мокруху підписався.
Розгублена Аліса довго не опиралася. Вона дала свідчення про те, що придушила стару матір, і її засудили до десяти років позбавлення волі. Артем же відбувся легким переляком у вигляді умовного строку.