Перше вересня видалося багатим на знакові події в розміреному житті Новограда-Волинського. Однією з таких стало освячення хреста на дзвіниці храму Свято-Миколаївської парафії УПЦ, що будується у «Морському». Урочисту церемонію, за присутності почесних гостей — Голови Верховної Ради України Володимира Литвина, голови ОДА Сергія Рижука, голови обласної ради Йосипа Запаловського, міського голови Володимира Загривого — провів єпископ Житомирський і Новоград-Волинський Никодим. Свідками цієї події стали десятки парафіян.
Новий храм відіграє значну роль у духовному житті міста. Детальніше про це — у листі, який нещодавно надійшов на адресу «Звягель-Інформу».
О, батьківська земле святая,
Цілую тебе урочисто.
Єднай же, калино, братання
Рясне, як у тебе намисто,
— закликає народний хор «Полісся». Дійсно, ніщо так не єднає людей, як спільна пісня, праця і книга. Вище цих трьох категорій є тільки одна — молитва. А якщо всі разом в одному місці, то це територія чудотворця Миколая, в честь якого був закладений храм, 4 роки тому, 28 грудня, у мікрорайоні «Морське».
Незвичним і символічним є той факт, що перша служба (19 грудня 2000 року) відбулася у бібліотеці штабу військової частини, що була розташована у мікрорайоні. Це — ніби натяк на місток до істинних знань, що містяться у найважливішій книзі Біблії — Книзі Буття.
Згодом богослужіння вже здійснювались у тимчасовому приміщенні, спорудженому на кошти прихожан і благодійників. Упродовж трьох років ведеться активне будівництво Свято-Миколаївського храму, який уже є не тільки окрасою життєдайного зеленого мікрорайону, але й духовним оберегом славної України, над якою «слізьми плакала» Леся Українка, за яку життя поклали славні козаки.
Духовні нащадки Звягельського полку — сучасне українське реєстрове козацтво — останнім часом активно трудиться над спорудженням храму, бо метою організації є дії не тільки «щитом і мечем», як колись, а, в першу чергу, робота з відродження патріотизму і духовності у громадян нашого краю.
Схиляю голову я, берегиня, перед колишніми і нинішніми офіцерами козацтва, котрі попрацювали не один день на будівництві, не шкодуючи досвіду і сил. Це — генерал-майор УРК Дроздюк О.М., підполковник УРК Шепета А.М., капітани УРК Благодир П.Г., Куліш П.А., Король С.Й., старший лейтенант Іванов М.І., лейтенанти Яценюк А.М., Кошин Є.П., старший джура Пашковський М., майор Керов С.В. Праця багатьох інших найманих працівників і прихожан, безумовно, наблизить їх до Творця.
Але був би неможливим труд козаків і численних прихожан протягом років будівництва, якби не безкорислива благодійність Володимира, Миколи, Петра Литвинів, сімей Канюки Сергія Володимировича (магазин «Норма»), Міньковського Дмитра Антоновича (нач. ПТО вагонів залізничної станції), Додонових Миколи Олександровича і Валентини Омелянівни (газове управління, ТОВ «Волинь»), Махінова Михайла Костянтиновича («Юнік-фарма»), Опанасюків Сергія Володимировича і дружини Олени (стоматологічна поліклініка «Одена»), Пастушенко Надії Олександрівни (кафе «Перлина»), віруючих компартійців, котрі перерахували кошти, і інших благодійників.
Щиро вірить намісник храму і духовний отець багатьох чад, козацький військовий капелан УРК, протоієрей Андрій, що список авторитетних і праведних патріотів із часом можна буде продовжити, адже перед початком новолітування (нового навчального року) відбулося тільки освячення хрестів на золотих куполах, а внутрішні роботи і придбання дзвонів — попереду. Їх переливу хочеться за рік діждати. Дай, Боже. А ще — єднаймося калиново у вірі, праці й мові.