Одним із важливих кроків інтеграції України до європейської спільноти є приведення її законодавчої бази у відповідність з основними принципами та стандартами кримінального права. Досягнення таких цілей було б неможливим без прийняття нового кримінально-процесуального кодексу (КПК).
Радою Європи було констатовано наступні основні недоліки чинного КПК, а саме:

• надмірну авторитарність та забюрократизованість процесу, в якому, власне, судове засідання відіграє дуже обмежену роль;


• практично повну відсутність змагальності та усунення сторони захисту від участі у збиранні та фіксації доказів;


• надмірність та неврегульованість повноважень прокуратури, яка головним чином відповідає за забезпечення законності, а не за проведення розслідування;


• відсутність судового контролю за діяльністю слідчих органів та міліції;


• сильний інституційний тиск щодо винесення обвинувального вироку.

За чинним КПК прокурор під час досудового розслідування має значні повноваження, що дозволяють йому суттєво впливати на хід розслідування. Однак уся відповідальність за результати провадження як окремих процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень, так і за результати розслідування в цілому покладається на слідчого.
Принцип змагальності, а отже і розподіл кримінально-процесуальних функцій (обвинувачення, захисту і правосуддя), за проектом КПК діє від самого початку досудового розслідування. У зв’язку з цим прокурор вже у досудовому провадженні отримує статус державного обвинувача. На нього покладено конституційну функцію нагляду за додержанням законів при проведенні досудового розслідування у формі процесуального керівництва. Виконуючи ці функції, прокурор (державний обвинувач) під час досудового розслідування починає формувати обвинувачення для того, аби подати його на розгляд суду. Така регламентація діяльності державного обвинувача дозволить йому здійснювати процесуальне керівництво і нагляд за додержанням законів органами досудового розслідування з метою законного і обгрунтованого формування і формулювання обвинувачення і його підтримання під час судового розгляду.
З цією метою сторонам кримінального провадження пропонується надати рівні права щодо подання доказів безпосередньо до суду. Слідчий та прокурор відповідно до положень проекту КПК позбавляються фактично «монопольного» права на подання доказів, оскільки кожна зі сторін кримінального провадження матиме рівні можливості у збиранні доказів, отриманні допомоги суду у збиранні доказів при наявності труднощів їх отримання, а також наданні зібраних доказів суду для доведення винуватості або невинуватості особи у вчиненні злочину.
Згідно із запропонованою у проекті КПК процедурою кримінального провадження, процесуальне керівництво розслідуванням здійснюватиме прокурор, який даватиме доручення слідчим (співробітникам органів внутрішніх справ України, служби безпеки України, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства) та прийматиме або погоджуватиме ключові процесуальні рішення (повідомлення особі про підозру, звернення з клопотаннями до слідчого, судді, складення обвинувального акта тощо).
Крім того, функцію з підтримання державного обвинувачення у суді щодо конкретної справи буде покладено саме на того прокурора, який здійснював нагляд за дотриманням законів органами, які проводили досудове розслідування.
Однією з новел проекту є передбачена можливість укладення угоди між прокурором та обвинувачуваним про визнання винуватості та угоди про примирення між потерпілим та обвинувачуваним, що дасть змогу скоротити час кримінального провадження, оскільки одразу після досягнення угоди провадження невідкладно надсилається до суду для її затвердження.
Ще однією новелою, запровадженою проектом КПК, є те, що суди втрачають право порушувати кримінальні справи приватного обвинувачення, а таке право передається прокурору лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Проект нового КПК покликаний удосконалити правове регулювання у сфері кримінального судочинства, привнести у нього європейські цінності та принципи, перетворити неухильне дотримання прав людини у ключову ідею всього кримінального процесу, а також забезпечити реальну, а не задекларовану рівність процесуальних можливостей сторін кримінального провадження та утвердити змагальність процесу.