Враз серця біль різкий ти відчуваєш
Від слів її колючих на прощання.
Та образ світлий в пам'яті лишаєш,
Пізнавши щирого кохання — розчарування.

Це почуття, мабуть, було не справжнє,
Якщо вона його так легко розтоптала.
Ти вигадав його, воно міражне,
Воно, мов квітка зірвана, зів'яла.

Ще й досі чуєш ти слова кохання,
А на губах — від поцілунку слід.
Невже брехня усі її зізнання,
Невже у грудях замість серця лід?

Чому у серце іншого впустила,
Чому відкинула його любов?
«Життя мені чому занапастила?»
Повторює він з болем знов і знов.

Але ж початок був такий чудовий,
Чому йому прийшов гіркий кінець?
Ти іншому вдягла вінок лавровий,
Його ж життя пустила нанівець.

Пригадуєш, як вперше ви зустрілись,
Всміхались лагідно твої вуста.
Скажи, ну що тепер змінилось?
Твоя ж душа відкрита і проста.

Що серцю не накажеш, — розумію,
Стріла Амура мимо не пройшла.
Прожить життя без нього ти зумієш,
Бо іншого коханого знайшла.

Але прошу, не треба ображати,
Не кидай бруд у душу, я молю.
Бо можеш навіть цього не чекати,
А хтось поранить душу і твою.

СТУДЕНТСЬКА ГУМОРЕСКА
Ще навіть різдвяні свята не минають,
Як наші студенти вже іспит складають.
Ще в шлунку їх тліє шматок ковбаси,
— Які ж тут конспекти, ой, Боже, спаси!

Хоча до екзамену цілих три дні,
Та бачать цей день вони навіть у сні.
І страх прокрадається в душі й серця,
І вигляд у них, як в живого мерця.

Та є серед них ще й завзяті гуляки,
Що іспити всі їм до самої... спини.
У клубах і парках йде їх підготовка,
Яка носить назву «студентська тусовка».

Коктейлі й спиртне їм тіла зігрівають,
За гроші знання тут вони здобувають.
Роботу знайти допоможе їм тато,
«Розумних» таких тепер в світі багато.

Та є серед них і студенти хороші,
Які не купують дипломи за гроші.
Сидять за книжками і вдень, і вночі,
П'ють воду із крана, їдять калачі.

На пальцях від ручки у них мозолі,
Неначе на грядках працюють в селі.
А очі блищать від непроханих сліз,
Бо краще навчатися, ніж пасти кіз!