23 травня — 9 днів, як пішла із земного життя Галина Яківна МЕЛЬНИЧУК

Якби могла ти довше жити,

Були б щасливі внуки й діти,

Але не в силах ми змінити

Господню волю у житті.

Тебе ми будем пам’ятати,

Була найкраща в світі мати.

Таких, як ти — не забувають,

Таких лиш вічно пам’ятають.

Царство тобі Небесне, рідненька.

Вічно сумуючі діти, онуки, правнуки

Земной путь краток,

А память — вечна…

25 мая — 40 дней, как перестало биться сердце дорогого человека Степана Денисовича КУЧЕРА

Не выразить словами всей печали. В слезах и памяти — всегда ты с нами. Помним, любим, скорбим.

Скорбящие жена, дети, внуки, родные

Хто забув, — згадайте,

Хто пам’ятає, — пом’яніть...

30 травня минає рік, як пішла з життя Галина Олексіївна РАШИНА

Біль втрати не змити сльозами, й скорботі немає кінця. Рідна наша, ти з нами завжди у наших спогадах, у наших серцях.

У вічній скорботі чоловік, діти, онуки, рідні

Є сила, що може забрати з життя,

Та з пам’яті рідних — ніколи...

30 травня минає рік, як пішов з життя Володимир Ростиславович РАТУШИНСЬКИЙ

Не заросте ніколи та стежина,

Що провела тебе в останню путь.

Похилиться зажурена калина

І добрим словом люди пом’януть.

Вічно сумуючі дружина, мати, діти, онуки, рідні

25 травня минає 4 роки, як перестало битися серце найдорожчого, єдиного синочка, чоловіка, батька Ярослава Сергійовича КОРНІЙЧУКА

18.11.1971-25.05.2008 рр.

Не знайти тих слів, щоб описати наше горе... Низько вклоняємося перед твоєю світлою пам’яттю. Дуже сумуємо. Нехай свята земля дарує тобі вічний спокій і Царство Небесне.

У глибокій скорботі мама, тато, дружина, дочка, синочок, рідні

23 мая — 5 лет, как нет с нами дорогого сына, брата, крёстного Сергея Владимировича САМОЛЮКА

Не слышно голоса родного,

Не видно добрых, милых глаз,

Зачем судьба была жестокой?

Как рано ты ушёл от нас…

Родные

29 травня минає 40 днів, як раптово перестало битися серце дорогого Григорія Дмитровича МЕЛЬНИКА

Неможливо змиритися із тяжкою втратою... Ти пішов від мене, любий, залишивши печаль та сльози. І скільки б часу не минуло, ти житимеш у моєму серці вічно. Царство Небесне і вічна пам’ять.

З глибоким сумом дружина

25 травня минає дев'ять років, як не стало прекрасної дочки, сестри, дружини, матері Світлани Василівни КОСТЮК

Пішла з життя такою молодою, вродливою. Не вистачає господині в хаті, материнської турботи, мудрої поради, ніжного, доброго слова, рідного погляду. Нестерпний біль душі не вгамувати, а горе не виплакати сльозами. Не заросте стежка до твоєї могили, не забудуться твоя усмішка, голос та поради. Нехай наші сльози не тривожать твоїх снів, Світланко, ти з нами в наших серцях і продовжуєш жити в нашій пам'яті, в чудових синочках, у добрих справах. Хто знав, — згадайте, хто пам'ятає, — пом'яніть прекрасну Людину. Нехай земля береже твій вічний сон. Царство Небесне Тобі.

Вічно сумуючі рідні та близькі

Микола Васильович ХОМЕНКО с.Барвинівка

18.04.1963-26.05.2002 рр.

Тяжка хвороба забрала тебе від нас. Смуток і сльози не дають спокою нам десять довгих років. Спи спокійно, наш рідненький. Хто знав, — згадайте добрим словом.

У вічній скорботі дружина, діти, мама, всі рідні