4 травня минає 3 роки, як пішов у вічність наш дорогий чоловік, батько і дідусь Іван Опанасович МАСЛЕНЧУК

На душі біль, жаль і сум. Ти пішов від нас назавжди, та пам’ять про тебе житиме вічно. Царство Небесне і вічний спокій тобі, рідненький. Хто знав, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Сумуючі дружина, діти, онуки

7 мая — 40 дней, как не стало Александра Сергеевича ПЕЛЕШАНКО

Все, кто помнит, — помяните,

Низко головы склоните.

Только слёз, лишь слёз не надо,

Память — лучшая награда.

Помним, любим, скорбим.

Жена, дети, родные, друзья

6 мая — 9 лет, как нет с нами Анатолия Ивановича БОРОВСКОГО, а 22 июля исполняется 3 года со дня смерти Нины Францевны БОРОВСКОЙ

Очень тяжёлые утраты. Но жизнь безвозвратна.

Иван Боровский, Владик, Настя и Себастьян

7 травня — рік світлої пам’яті нашого дорогого батька, дідуся Зігмунта Августиновича ЗАГУРСЬКОГО

На душі — жаль і сум. Тебе немає і більше вже не буде. Та пам’ять про тебе вічно житиме в наших серцях. Нехай твій вічний сон Господь оберігає, а душі твоїй буде вічний спокій, тепло і сонячно у Царстві Небеснім.

Хто знав, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Сумуючі рідні

8 травня минає рік, як перестало битися серце дорогої нам мами, бабусі, тещі Ніни Василівни ЖОВТЮК

Із серця капає сльоза,

Палає біль, кричить душа.

Якби могла ти довго жити, —

Були б щасливі внуки й діти,

Але не в силах ми змінити

Господню волю у житті.

Тебе ми будем пам’ятати,

Була найкраща в світі мати,

Таких, як ти, не забувають,

Таких лиш вічно пам’ятають.

Царство тобі Небесне, рідненька.

Вічно сумуючі дочки, внуки, зяті

8 травня — річниця світлої пам’яті, як пішла з життя найдорожча нам людина — чоловік, батько, дідусь, прадідусь — Борис Спиридонович НАГОРНИЙ

Низько вклоняємося перед твоєю світлою пам’яттю, і скільки б не минуло часу — ми будемо завжди пам’ятати, згадувати і молитися за Тебе. А Господь хай пошле Тобі Царство Небесне та вічну пам’ять. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуючі дружина, дочка, син, зять, невістка, внуки, 2 правнучки та всі рідні

27 квітня, після тяжкої хвороби, пішла з життя наша мама, бабуся Людмила Василівна ПРОХОРЧУК

Пішла від нас ти надто рано,

Ніхто не зміг тебе спасти,

Така глибока в серці рана,

Печаль і туга на душі.

Дочка, зять, онуки, правнуки