Нещодавно Новоград-Волинський МВ УМВС у Житомирській області очолив новий керівник — Андрій Петрович Павліченко, підполковник міліції. З ним наша розмова.
— Андрію Петровичу, Ви служили у Збройних Силах України як кадровий офіцер. Чому, раптом, міліція?
— Так, я справді розпочав свій свідомий шлях зі служби у Збройних Силах України. Виріс я у сім’ї військовослужбовця і з дитинства мріяв носити форму, служити Батьківщині. Батько завжди був для мене прикладом офіцерської честі, особистої дисциплінованості та організованості. Для здійснення своєї заповітної мрії я багато часу приділяв спорту — боротьбі, боксу, скелелазанню. У 1994 році я закінчив Донецьке вище військове училище. І моя мрія збулась. З 1994 року по 1998 рік я служив у Збройних Силах України як кадровий офіцер. Однак зміни, пов’язані зі скороченням військового потенціалу нашої держави, примусили мене шукати інші життєві шляхи. Одним із них була робота в міліції.
— А хто ще з ваших родичів служив у правоохоронних органах?
— Свого часу мій дід — Павліченко Андрій Омелянович, пройшовши війну, пішов працювати в міліцію. Гідний приклад діда, його розповіді про роботу ще з дитинства запали мені в серце. Також до вподоби була форма після військових часів. І зараз згадую свого діда у міліцейській білій сорочці. Так, форма — це завжди гарно. Тому, розпочавши службу у 2003 році старшим інспектором з особливих доручень відділу роботи з персоналом УДСО при УМВС України в Житомирській області, я вирішив не зупинятись на отриманих мною знаннях з військових дисциплін і у 2008 році захистив кандидатську роботу та отримав ступінь «Кандидата психологічних наук» зі спеціалізації «Юридична психологія» в Київському національному університеті внутрішніх справ. У подальшому проходив службу на посадах першого заступника начальника лінійного відділу міліції м.Житомир УМВС України на Південно-Західній залізниці, обіймав різні посади оперативного напрямку УМВС України в Житомирській області, ­заступника начальника МВ з ГБ Богунського РВ м.Житомир, а також очолював Народицький РВ УМВС України в Житомирській області.
— Ви мали, звичайно, небагато часу, щоб придивитися, зробити висновки щодо діяльності Вашого попередника. А все ж, чи помітили якісь недоліки, проблеми, негаразди?
— Нещодавно я був призначений начальником Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області. Приємно бачити, що в основному колектив, який я очолюю, — молоді люди. Всі офіцери мають вищу освіту, а деякі із них не зупинились у своєму саморозвитку і здобувають ще й вищу юридичну освіту, також наполегливо над собою працюють і молоді міліціонери рядового складу. Робочі місця у міськвідділі облаштовані попередником і мають сучасний вигляд. Вважаю, що людина, яка зранку спішить на роботу в охайний кабінет, де все налаштовано для виконання нею своїх службових обов’язків, віддається роботі краще, ніж працівник, який, образно кажучи, переживає, в якому кабінеті йому сьогодні проводити слідчі дії, брати пояснення тощо. Але, як керівник із певним досвідом роботи, я помітив і ряд суттєвих недоліків, які заплановано усунути. В першу чергу, я приділяю увагу правильному кадровому підбору, використанню особистого потенціалу співробітників у повній мірі на займаних посадах.
— Зазвичай, зі зміною керівника відбуваються зміни в роботі колективу. Яких змін слід очікувати в роботі Вашого відділу міліції?
— Ознайомившись за місяць із особовим складом, я готовий провести певні кадрові зміни, які повинні краще вплинути як на саму атмосферу в колективі, так і на підвищення авторитету міліції серед громадян м. Новоград-Волинський та району. Одним із першочергових та пріоритетних напрямків у вдосконаленні роботи Новоград-Волинського МВ на сьогодні я вважаю посиленння контролю за своєчасним розглядом скарг та заяв громадян міста та району, прий­няття по них своєчасного та законного рішення. Як і кожен керівник міліцейського підрозділу, мрію про співпрацю і взаємодію між міліцією та мешканцями міста і району, активну допомогу у розкритті злочинів, виявленні фактів, які впливають на криміногенну ситуацію та своєчасне усунення цих негативних факторів загальними силами. Народ і міліція повинні бути єдиними. Це не лише лозунг, це моє особисте бажання, яке ­повною мірою планую втілити на Новоград-Волинщині за участю як свідомих працівників міліції, так і активних громадян міста, яким небайдуже майбутнє їхніх нащадків.
— Андрію Петровичу, про підняття авторитету міліції нині говориться багато. Чи не здається Вам, що силами особового складу міського відділу міліції не можна вирішити проблему, яка повинна вирішуватися на державному рівні?
— Так, про підняття авторитету міліції нині говориться достатньо: і серед людей, і в засобах масової інформації. Чи можливо силами особового складу МВ вирішити проблеми, які повинні вирішуватися на державному рівні? Що ж, коли кожен окремий працівник міліції, кожен громадянин України на своєму робочому місці, на своїй посаді буде виконувати в повній мірі ­покладений на нього обов’язок, я вважаю, що поступово ми прийдемо до того, що Закон — один для всіх, до взаємоповаги, до довіри і до зменшення криміногенних ситуацій.
— Чи можете з упевненістю сказати, що кожен злочинець обов’язково понесе покарання за скоєне?
— Мрію, щоб кожен громадянин України бачив у людині в міліцейській формі надійного захисника його прав та інтересів. І щоб кожен злочинець, правопорушник поніс законне покарання, та ніхто невинний не був притягнутий до відповідальності. Над чим і працюємо. А взагалі-то, робочих планів і задумів багато.
— Андрію Петровичу, ­дозвольте запитати про ­особисте. Ви одружені?
— Так. Але, на жаль, вільного часу на сім’ю — дружину та двох діточок, — залишається дуже мало. Тому основний тягар з виховання дітей лягає на дружину. Часом знаходимо час на відпочинок — сім’єю любимо збиратися разом на природі.
— Ваше хобі на дозвіллі?
— Я — завзятий рибалка.
— А який найбільший трофей упіймали?
— Про свій найбільший улов промовчу. Все одно не повірите.
— Що ж, усіляких Вам гараздів на новій посаді, а на дозвіллі — гарних уловів!
— Дякую!