«У КОЖНІЙ ДИТИНІ — СОНЦЕ» — КРЕДО ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕКТИВУ ЗОШ №10 ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО ПРОФІЛЮ
«Смолка» — один із типових мікрорайонів на околиці міста. Околиці зазвичай не можуть похвалитися ані дорогами, ані освітленням, ані новим будівництвом. Тому коли у такому мікрорайоні виникає острівець ентузіастів, здатних запалити новими цікавими ідеями оточуючих, зроблена ними справа стає спільною візитівкою усіх. Тим паче, коли йдеться про інвестиції у дітей. Серед активних і креативних смолківчан — колектив ЗОШ №10, який обрав за кредо роботи промовисте гасло: «У кожній дитині — сонце». Ось чому у цьому навчальному закладі, незалежно від погоди, завжди сонячно. Бо учні-промінчики — її головний здобуток. Ці слова підкріплюються фактами, щойно переступаєш поріг школи художньо-естетичного профілю. Тож пропонуємо вашій увазі інтерв’ю із директором закладу Зінаїдою КОЗУБЕНКО.
— Зінаїдо Миколаївно, внутрішній дизайн школи не є гонитвою за здобутками євроремонту, як зараз модно. Швидше, це намагання продемонструвати творчість учнів. Скрізь на стінах — квіти, природа, намальовані учнями… Зізнайтеся, чи без остраху довірили стіни рідної школи юним початківцям?
— Без остраху, із вірою та бажанням акцентувати увагу саме на учнівському баченні рідної школи, привітної і комфортної для них атмосфери навчання. Очевидно, що разом з колективом ми не помилилися, адже торік наша школа стала переможцем всеукраїнського конкурсу «Портфоліо рідної школи» за найкращий дизайн! Символом закладу ми невипадково обрали соняшник — квітку сонця, символ тепла, добра людської душі. Робимо усе для того, аби відчинивши двері школи, з першого кроку було зрозуміло, що прерогатива нашої діяльності — художньо-естетичний профіль.
— Що саме, окрім дизайну, відрізняє таку школу від інших?
— Серед обов’язкових предметів у нас живопис, ліплення, художня культура, музикознавство, естетика, є курси рукоділля, декоративної обробки деревини. За авторськими шкільними програмами діють програми виховання для дівчат і хлопців — «Роксолана» й «Світозар». Існують музична і художня студії, клуби за інтересами. Екологічне виховання — це клуб «Білоцвіт», патріотичним займається клуб «Вітчизна», правове — у компетенції «Правограду», діє також шкільний євроклуб «Смолка».
Продовжуємо розвивати відносини із містами-сусідами та іншими країнами щодо обміну учнями. Тісна співпраця впродовж семи років склалася у нас із Польщею (м.Єжево), дружимо із Тернопільською школою-ліцеєм імені Назарія Яремчука. Організовуємо обміни класами із міськими та районними школами. Цього року, під час «Лесиних джерел», домовилися про співпрацю, заклавши педагогічний міст із Андрушівською гімназією та фольклорно-етнографічним ансамблем «Криничка», бо у нашій школі велику увагу приділяємо вивченню етнографії.
— Які враження від шкільних обмінів?
— Дітям це надзвичайно до вподоби, адже їх цікавлять нові поїздки, знання. Звісно, вчимося один в одного. Пригадую, як готувалися до приїзду польських учнів. Ретельно дбали про зовнішній вигляд учнів, щоб діти були належно вбрані у строгу шкільну форму… А поляки приїхали у рваних джинсах і футболках. Натомість, коли залунав гімн їхньої країни, вони продемонстрували надзвичайну повагу, вишикувались і заспівали так, що дух захопило. До речі, у нашої школи є власний гімн, прапор, емблема, яку школярі носять на формі. Скрізь, зауважте, зображено наш символ-соняшник. І гімн ми тепер співаємо не гірше! (сміється — авт.)
— Цікаво, що у вашому закладі на стінах скрізь не лише портрети кращих учнів, презентації вчителів, а ще й багато напрацювань і тих, й інших. Зокрема, вироби, виготовлені дитячими руками за цікавими техніками, роботи Малої Академії Наук, вишиті рушники тощо. Таке враження, що у вас тут усі дизайнери і художники. А чи багато випускників обирають професії, пов’язані з мистецтвом?
— Є серед наших випускників і дизайнери, і художники, хоч і не надто багато. Але навіть якщо діти орієнтуються на більш практичні професії, то переконана, що їхня здатність мислити творчо і втілювати у життя навики, набуті у цих стінах, сприятимуть бути різносторонніми і цікавими людьми. До речі, третина колективу — це наші випускники, надзвичайно творчі умільці. А повертаючись до нас, вони продовжують розвиватися. Наприклад, педагог-організатор Тетяна Кравчук вишиває ікони, а її сестра — рушники, які користуються попитом у шанувальників декоративно-ужиткового ­мистецтва. Одну з ікон, до речі, під час свята міста придбали гості з Великобританії.
Крім того, успішно діють у нас центри з підтримки авторитету знань, розвитку творчих здібностей, формування особистості лідера, популяризації здорового способу життя, організації культурно-масового життя, шефства над учнями початкових класів. Є у нас цікава традиція відзначати учнів наприкінці навчального року у шкільних номінаціях: за здобутки у навчанні, творчості, кращих спортсменів, туристів тощо. У навчальному році, що закінчився, таких номінацій було 70!
— Зінаїдо Миколаївно, усе ближче новий навчальний рік. Розкажіть, будь ласка, які проблеми вам довелося вирішувати під час підготовки школи до нього, і що таки не вдалося вирішити?
— Вдячні владі, що нарешті вдалося відремонтувати старе приміщення на території школи, якому вже майже сто років і яке довгих вісім років було аварійним. Тут у нас розташовані творчі майстерні, тож 108 тисяч, виділені на капітальний ремонт даху, нарешті вирішили одну з найбільших наших проблем. А от ремонти у класах доводиться робити, на жаль, лише силами батьків та колективу. Інша проблема — відсутність належної бази у комп’ютерному класі. За зібрані батьками кошти придбали п’ять нових комп’ютерів, але потрібно ще щонайменше стільки ж... Раді, що вдалося організувати інтернет-центри з усіма необхідними комунікаціями у шістьох класах — для роботи вчителів на ноутбуках, починаючи з початкової школи (з наступного року інформатика викладатиметься вже з другого класу!), придбали дороговартісний мультимедійний центр.
Не вистачає спортивного інвентарю у гімнастичному, тенісному та ігровому залах, що складають спортивний комплекс. Інтерес дітей до спорту великий, зокрема, до вільної боротьби (у нас проходять тренування та змагання різного рівня з вільної боротьби), але коштів на підтримку спортивних ініціатив, на жаль, бракує.
— Що ж, успішного вам вирішення усіх проблем, нехай їх буде якомога менше. А освітянські здобутки нехай множаться! Дякую за розмову.