На початок 30-х років минулого століття місто не мало централізованого водопостачання та каналізації. Жителі для пиття і побутових потреб використовували воду з річки Случ та криничну.


У місті дислокувався досить численний військовий гарнізон. У 1932-1935 роках військовими спецчастинами гарнізону на правому березі Случі у районі Лубчицького млина була збудована насосна станція 1-го підйому — потужністю 300 кубометрів води на добу і водоочисні споруди. Очищена вода подавалася у два резервуари, що знаходилися на висоті 60 метрів у с.Ужачин. Після чого вода за рахунок різниці рівнів висот поступала споживачам — військовим частинам.
І тільки у 1935-1937 роках, у зв’язку з переведенням Новограда-Волинського у категорію міст обласного підпорядкування, була збудована лівобережна станція 1-го та 2-го підйомів та з’єднана з правобережною. Це дало можливість розпочати водопостачання центру міста, розташованих у ньому народногосподарських об’єктів, і лікарні. З цієї дати й веде свій лік історія сучасного водно-каналізаційного господарства міста.
На фото: колектив Новоград-Волинського ­водоканалу.