Сьогодні я мала приємність зустріти у себе вдома, на Львівщині, в м. Мостиська, Олександра Гонгальського, який приїхав до мене зі своїм тренером Володимиром Осадчуком. Адже до цього моменту ми вже працюємо разом півтора року і жодного разу на бачились. Нарешті у Сашка з’явилася нагода заїхати до мене в гості, бо був недалеко від мого міста, а саме в місті Трускавці, на чемпіонаті Європи з шашок-100 серед людей, які мають порушення опорно-рухового апарату.
— Сашко, скажи, які враження в тебе від міста, в якому проводились змагання, адже ти вже побував у багатьох містах України та Європи і, напевно, тебе вже важко чимось вразити?
— Марто, ти знаєш, всюди, де я буваю, я знаходжу щось, що мені подобається і дивує. Трускавець — невелике місто, центр Новограда-Волинського є більшим і красивішим. Але, незважаючи на це, я зустрічав там людей із різних країн, адже там є багато оздоровчих санаторіїв, а найважливіше, завдяки чому люди приїжджають у Трускавець звідусіль, — це лікувальна вода. До речі, в одному із цих санаторіїв я проживав.
— Як тобі організація цього чемпіонату? Чи багато людей брало участь у ньому?
— Чемпіонат був організований добре. Після приїзду в Трускавець нас зустрів автобус, який відвіз до місця нашого проживання — в санаторій «Весна». Змагалися ми в комплексі «Женева». Було важко добиратися до місця гри, адже до «Женеви» треба було проїхати метрів 300 вгору, але я вдячний моєму тренеру, який щоденно вивозив мене. На чемпіонат приїхало 120 учасників із семи країн, навіть були з Ізраїлю. Змагання проводили по групах: слабозрячі, незрячі, глухонімі і учасники з ураженням ОРА. Поза змаганнями часто організовували екскурсії по місту, мали змогу ходити в басейн і в 3D кіно.
— Сашко, чи добре ти був підготовлений до змагань?
— Чесно кажучи, не зовсім. У той час, коли я був за кордоном, Україна проводила тренувальні збори, тому в мене не було змоги добре підготуватися, але вважаю, що я зіграв добре, тим паче, що вже говорив тобі, що в шашки-100 я майже ніколи не грав.
— Тож скажи, що ти завоював для України?
— Боротьба була запеклою, адже в моїй групі грав також Заслужений тренер України, майстер спорту, постійний мій суперник Мариненко Д., і кожне очко було на вагу золота. В першому турі гравець із Польщі через мою помилку зіграв зі мною внічию. Але через декілька турів цей самий поляк спромігся добитися нічиєї і з Д.Мариненком. Усі подальші тури я і Мариненко Д. йшли нога в ногу, обігруючи всіх на шляху до золота. І лише в останньому турі ми зустрілися в двобої за дошкою, де і вирішилася доля першого місця. Як і в попередніх турнірах, я завоював срібну медаль.
— Дуже добре ти зіграв, молодець, адже це ж чемпіонат Європи.
— Дякую. Хоч я розумію, що для Європи друге місце — непоганий результат, але хотілось би перше. Мене ще дуже тішить, що я там здобув звання майстра спорту міжнародного класу і отримав за друге місце 90 євро, кубок та срібну медаль.
— Які в тебе плани на майбутнє в цьому спорті?
— Хвала Господу, наш Житомирський інваспорт бере Осадчука Володимира офіційно на роботу, тому я вже матиму змогу щотижня з ним тренуватися, адже і на цих змаганнях знову підкреслювали, що він один із найкращих тренерів України. Тому, маю надію, що в наступному році я буду всюди перший. Тим більше, що голова суддівської комісії Польського шашкового Союзу Лешек Петліцький запросив мене на змагання в Польщу. Але до наступного року треба ще дожити, а ось вже 15 вересня я маю їхати на етап кубка світу в Євпаторію.
— Я рада за тебе. Нехай тебе і всіх, хто тобі допомагає, благословить Господь Бог.