На початку цього року, на прес-конференції після урочистого відкриття клубу в селі Дідовичі, депутат Верховної Ради України Володимир Литвин, відповідаючи на запитання про стан деяких доріг у районі, назвав їх не дорогами, а напрямками. Із таким порівнянням важко не погодитися — ямковість подекуди така, що водії ніби знову виконують «вісімку», пригадуючи, як робили це в автошколі.
Автодорогу «Васьковичі-Шепетівка» — між іншим, популярний шлях для транзиту з Росії й Білорусі на південь України — часом не відрізниш від смуги перешкод. Зокрема, на мосту через Случ у Чижівці. Варто було бачити здивовано-перелякані очі словацького водія фури, коли зі швидкістю, характерною для підводи, він проїжджав цю ділянку. До того ж, і міст підозріло двигтів під тиском багатотонної вантажівки, ніби натякаючи на ремонт.
Дорога на Городницю — найбільшого після Новограда населеного пункту району — за якістю далеко не пішла. Там теж рясніють ділянки, які більш-менш комфортно можна проїхати хіба що на «КамАЗі», а власники легковиків за серце хапаються, уявляючи суми, в які обійдеться ремонт авто, якщо не вивернеш кермо перед вибоїною.
Не секрет, що подібна ситуація — на автошляхах по всій державі. Але ж хоча б на ямковий ремонт мають бути передбачені кошти, якщо на Новоград-Волинщині прагнуть залишатися інвестиційно привабливим регіоном?