25 квітня був проведений рейд по річці Случ. Участь у заходах узяли Олександр Степанюк, (державний рибінспектор), Іван Степанюк, Володимир Іванченко, (громадські інспектори) та автор цього матеріалу.
У Чижівці чимало сиділо рибалок з вудками. Був і старий чоловік, котрий ловив забороненими снастями — хваткою.
На запитання, чому порушуєте порядок, дід відказав:
— Це не я ловлю.
— А хто ж?
— Зять.
— Тож стоїте із хваткою.
— Ловлю. Але я сліпий.
— А як же ви рибу бачите?
— Наощуп її беру. Мені вісімдесят років.
— То сиділи б удома.
— Добре. Йду, йду…
У Вербівці, біля мосту, метушилися троє молодих хлопців, рівняли лопатами пісок, якого нанесла повінь.
Селяни скаржилися, що їм ніхто не допомагає. Був серед них і Анатолій, кінь якого місяць тому втопився. Люди кажуть, що тоді по мосту висока вода йшла, і цей чоловік хотів по ньому проскочити возом. Не вдалося, вода підхопила запряжену тварину і понесла течією. Анатолію вдалося випливти.
— Немає коня, — бідкався селянин. — Немає моєї годувальниці. Два дні тому витягли. Вдома скандали. А-а… — відмахується і йде на міст.
У Цвілі і Курчиці було спокійно. А ось у Анастасівці, що за Городницею, витягли сім «екранів». Немолода жінка, ще здалеку обзиваючи нас браконьєрами, махала кулаками. А коли дізналася хто ми, — заспокоїлася. Заборонені знаряддя лову знищили на березі, рибу випустили в річку. До речі, кілька днів тому в цьому районі нам порізали колеса на автомобілі. Зухвальців не знайшли.
Взагалі цього дня на Случі більш-менш було спокійно, діставшись до села Устя, що в Рівненській області, ми повернулися до міста.