Рівно двадцять років тому, разом із першим номером нашої газети, у цей світ прийшли чудові малюки. Народилися — і одразу стали зірками, бо саме їхні портрети прикрасили першу шпальту. То був такий творчий задум — поєднати дві грандіозних події, уособити в них початок нового етапу у житті не лише тих сімей, в яких народилися дітки, а й усього Новограда-Волинського. Адже 30 липня у інформаційному просторі нашого міста з’явилося нове видання, яке ось уже два десятки років впевнено тримає позиції лідера на місцевому медіа-ринку. А колишні малюки, народжені одночасно з газетою, давно подорослішали і стали чудовими та перспективними юнаками та дівчатами.
Увесь цей час ми намагалися підтримувати зв’язок із нашими ровесниками. Цікавилися їхнім життям, здобутками, мріями. Приємно було зустрічатися із ними у редакції та відчувати, що й для цих людей існуючий зв’язок із нами є чимось важливим. Приємно, що ці юнаки і дівчата, а також їхні сім’ї — серед наших постійних передплатників і читачів. А кожного року, відзначаючи день народження газети, ми згадуємо малюків, з якими невпевнено робили колись перші кроки.
Серед наших ровесників — 20-річні Ганна Ванжура, Руслан Цимбалюк та Гена Мирутенко. А чи не найактивнішим є Костянтин Радченко. Світлина новонародженого малюка та його щасливої мами Ольги Іванівни досі «не втратила» в емоціях, хоч і перший номер газети давно пожовтів від часу.
— Пригадуєте той день, коли народився ваш син? — запитую у Ольги Іванівни, котра днями завітала до нас у редакцію.
— Звісно, — усміхається вона. — Вночі був сильний дощ, гриміло і блискало, а о 7-й ранку народився Костик. Того ж дня до нас у палату прийшов фотограф і розповів, що для нової газети потрібне фото малюків. Дуже приємно було згодом побачити себе на газетних сторінках — не очікували, що увійдемо в історію. З того часу ми є постійними читачами «Звягеля».
— Я постійно слідкую за змінами у вашій газеті і мені подобається, що ці зміни є позитивними, — розповів Костянтин Радченко. — До позитиву відношу, зокрема, те, що видання стало змістовнішим, що першим у місті почало виходити у кольорі. Тому у наш спільний 20-й день народження я бажаю редакційному колективу не зупинятися на досягнутому, йти лише вперед, і щоб у нас із вами здійснилося усе задумане!
Костянтин сьогодні працює військовослужбовцем за контрактом, а день народження зустрічає, відпочиваючи на морі. Рідні і близькі, як і традиційно, вітають хлопця з ювілеєм на сторінках «Звягеля», а наш колектив бажає усім ровесникам нашої газети щасливої сонячної долі і бути завжди й в усьому найкращими!