Близько трьохсот майстрів з різних видів аматорського декоративно-ужиткового мистецтва приїхали до нас з Волинської, Чернігівської, Львівської, Київської, Дніпропетровської, Запорізької, Полтавської, Рівненської та Івано–Франківської областей. Демонстрували майстер-класи з рогозоплетіння, плетіння соломи, гончарства тощо.
Як і завжди, на ярмарку рясніли вишиванки, що кожного року — дедалі гарніші, ще й користуються неабияким попитом. Красувалися вироби із бісеру, соломи, дерева. Продавали навіть вовняні шкарпетки, незважаючи на літню пору. Цікаво було подивитися на розпродаж старовинних речей: прасок, ламп, одягу.
Помітною стала виставка-продаж картин житомирського художника В.А.Сеньківа. Хоч він і звичайний водій, але малювання стало його «криком душі». Вже 15 років трудиться над удосконаленням своїх робіт. Картини у Новограді-Волинському виставляє вже третій рік поспіль, навіть отримував грамоти.
Новинкою стали дерев’яні еко-іграшки, які виготовляє Олександр Чернишов. Як стверджує автор, подібного не робить більше ніхто. Ідея виникла після народження дитини, а втілюється у життя лише півроку. Вироби є ручною роботою і покриваються лляним маслом. Зважаючи на новизну і доступну ціну (35-45 гривень), іграшки користувалися попитом. Автор зізнався, що виготовляє їх проти розповсюджених і шкідливих китайських.
Оригінальними роботами здивував місцевий різьбяр Л.О.Лобанов. Різьба по дереву — його захоплення з п’яти років, і це вже, пожартував автор, наче хвороба. Чого майстер тільки не робить: ложки, дощечки для нарізання, статуетки...
Зібрав людей майстер-клас гончара з Луцька — Михайла Мажора. Ніде не навчаючись цій справі, він зумів зробити це заняття своїм основним заробітком. «Гончарство стало коханням з першого подиху», — говорить він. Ознайомитися з методикою його роботи, при­дбати сувенір, навіть спробувати самому щось зліпити — міг кожен бажаючий.
На наше запитання: «Чи виправдало «Містечко майстрів» ваші сподівання?», — відповіді розділилися.
Надія, 27 років:
— «Містечко майстрів», як і завжди, здивувало своїм різноманіттям. Я сподівалася знайти тут щось суто народне, українське. Разом з родиною придбали багато сувенірів, а також — вишиванки для дітей. Мені сподобалося!
Віктор Станіславович, 47 років:
— Новоград-Волинський — моя Батьківщина. Я не був тут уже кілька років. Мушу визнати, що «Містечко майстрів» не виправдало моїх сподівань. Адже практично нічого не змінилося. Хотілося би бачити більше нового.