14 серпня у східній християнській Церкві знаменує початок Успенського посту. Відомо, що християни перших віків до всіх великих празників готувалися постом і молитвою, і з цієї практики з часом розвинулися коротші чи довші пости. На першому місці стоїть Великий Піст перед світлим празником Воскресіння. Перед празником Христового Різдва маємо піст Пилипівки. З особливого культу до святих верховних апостолів Петра і Павла виник піст Петрівки. Наймолодшим серед чотирьох річних постів є Успенський піст — Спасівка. Ним готуємося до найбільшого празника Пресвятої Богородиці — Її Успення. Тому Успенський піст називаємо ще Богородичним або Спасо-Богородичним.
Царгородським собором 1166 року визначена тривалість Успенського посту від 1 по 15 серпня за старим стилем (тобто, від 14 до 28 серпня — за новим).
Успенський піст у давнину був строгіший від Петрівки й Пилипівки, але лагідніший від Великого Посту. В понеділок, середу й п’ятницю цього посту була наказана суха їжа, це є хліб, вода й сушені овочі, а у вівторок і четвер дозволялося вживати варену їжу, але без олії. В суботу й неділю був дозвіл на вино й олію, а в день Господнього Преображення — і на рибу.