З 4 по 18 липня на території Міжнародного центру миротворчості та безпеки, що у смт. Старичі Яворівського району Львівської області, завершилися українсько-американські тактичні навчання «Rapid trident-2013» («Стрімкий тризуб-2013»). Головною метою їх проведення є підготовка підрозділів до спільних дій у складі багатонаціональних сил під час коаліційних операцій. Цього року в українсько-американських навчаннях брали участь військові з понад 16 країн світу. Про те, як відбувалися ці навчання, газеті «Звягель» розповів командир роти РХБ (радіаційного, хімічного і біологічного) захисту Олександр ТІТОВ, який з 2008 року бере участь у «Rapid trident».
— Пане Олександре, чим цікава ваша професія?
— Насамперед тим, що структура РХБз не передбачає штурми. Тут основне — захист населення, що передбачає ліквідацію наслідків хімічного, радіаційного та біологічного зараження. У цьому я завжди бачив своє майбутнє. Представники даної професії можуть запобігати або зменшити втрати під час якогось зараження. Прикладом цього є оперативна робота під час Чорнобильської катастрофи.
— Нещодавно закінчилися міжнародні навчання «Rapid-trindent», у яких ви брали участь. Розкажіть, яким чином вони відбуваються?
— Там проходила національна самооцінка 2 рівня, а моя рота проходить її з 2008-го року. Рота входить до спільного фонду оперативних сил та можливостей. Ми воюємо не за національними стандартами, а за стандартами провідних країн світу. Звісно, що є кращі сторони однієї або іншої структури. У такому випадку ми керуємося симбіозом національних та міжнародних стандартів. Цього року дії розвивалися на фоні подій у Афганістані, і наша рота мала виконати різні завдання, які стосувалися хімічного, радіаційного та біологічного зараження.
— Який результат цих навчань? Чогось нового досягли?
— Починаючи з 2008-го, ми отримуємо оцінку «боєготова». Взагалі оцінка роти може бути «боєготова» або ж «небоєготова». Варто зазначити, що наші дії викликали захоплення з боку командування сил НАТО в Європі.
— Ваша професія є досить небезпечною. Чи не виникало бажання зайнятися чимось іншим?
— Так, професія небезпечна. Якщо, припустимо, наступає противник з автоматами, кулеметами, то його можна здолати чи заховатися. Інша справа, якщо це зараження місцевості — з невидимим ворогом впоратися дуже важко. Тому завданням моєї роти є ліквідувати зараження місцевості, водойм тощо. А бажання змінити професію за 9 років моєї роботи ніколи не виникало. Поясненням є те, що спеціалістів РХБ захисту в Україні є дуже мало. Як командир роти РХБз, розумію велику відповідальність, яка на мене покладена.