«У цілому район з основними показниками справився і є одним з рейтингових в області», — із таких слів 18 лютого розпочав прес-конференцію за підсумками соціально-економічного розвитку очільник району Сергій Лавренюк. За 9 місяців попереднього року наш район вибився на 4 місце у рейтингу Житомирщини.
— Враховуючи об’єктивні чинники, вважаю це досягненням, — сказав про здобутки району Сергій Іванович. — Хотів би подякувати сільській громаді, у першу чергу — простим жителям, керівникам підприємств.
Промислові підприємства, наголосив Сергій Лавренюк, є основними наповнювачами районного бюджету. Тож за попередній рік підприємствами району реалізовано продукції на суму 739,6 млн. грн. (102,4%, порівняно з 2012 р.) Усі промислові підприємства наростили обсяги, крім ТОВ «Церсаніт Інвест». Загалом район має економічні зв’язки з 15 країнами, але вже сьогодні політична ситуація в Україні дається взнаки.
Зокрема, заморожено проект російського інвестора з виробництва базальтових композитів — на базі Городницького фарфорового заводу. Наразі інвестор не відмовляється від проекту, але зрушень немає. Як і щодо подальшої роботи Наталівського сиркомбінату, стосовно якого влада теж веде перемовини з інвесторами.
Відродження роботи Чижівської паперової фабрики — ще одне завдання. Нині тут триває встановлення нового обладнання, яке змінить напрямок роботи — на фабриці планують випускати туалетний папір.
Розвиток сільського господарства у районі стримують низька ціна на продукцію селян, у першу чергу — тваринництва. Зменшення кількості поголів’я пов’язано з проблемами збуту, тому виробник часто не бачить сенсу працювати. Утруднює ситуацію те, що фактично немає вже Новоград-Волинського м’ясокомбінату. А від житомирського м’ясокомбінату, попри пропозиції районної влади, немає кроків до співпраці. У цьому питанні перешкоджає імпорт дешевшої м’ясної продукції з-за кордону. Найбільшу частку виробленої продукції становить продукція СТОВ «Птахівник», ПСП «Граніт», ПП «Галекс-Агро», ФГ «Аделаїда».
Позитивом є те, що торік у районі додатково розорали біля 2 тисяч гектарів землі. У мріях керівництва району — щоб жоден клаптик землі не пустував. Хоча є сільські ради, де жодного гектара землі не здано в оренду.
Гостро стоїть питання створення підприємств переробної промисловості, що дало б можливість переробляти сільськогосподарську продукцію. Ще одне питання — визначитися з цільовим призначенням землі, переданої Міністерством оборони. Це — 270 гектарів на території Чижівської сільради. За умови проведення земельних експертиз, на що необхідно 270 тисяч гривень, тут є можливість створення індустріального парку.
Питання соціально-економічного розвитку у районі вдалося вирішити великою мірою завдяки субвенціям, скерованим у район за сприяння народного депутата В.М.Литвина. Очевидно, звіти чиновників значно скоротилися би, якби не ця підтримка. Втім, і тут тепер є підводні камені — задекларовані суми надходять у місто і район наприкінці року, коли немає можливості їх освоїти. Із 30 мільйонів у район торік надійшло 19 млн. 35 тис. грн. На цей рік виділено субвенцію — 14 мільйонів, але їх надходження знову планується на 4 квартал. Як кажуть, однією рукою дають, іншою — забирають.
Серед найголовніших проблем району — ремонт доріг. Цього року на це заплановано 3,5 млн., хоча самі чиновники називають таку суму «краплею в морі». Пошуки виходу з ситуації наразі не призвели до зрушень, а районні дороги між селами, по яких відмовляються їздити перевізники, взагалі знаходяться на балансі області. Тож очільник району Сергій Лавренюк вкотре розводить руками — у компетенції влади на місцях надзвичайно бракує повноважень.
Поява медичного обладнання — головна радість сільської медицини. Попри те, що держава у ході реформи щоразу намагається лишити крихти від ФАПів та амбулаторій, у нашому районі, завдяки тим же державним субвенціям, вдалося лише 2013 року придбати обладнання на 400 тисяч, а ще — пересувний флюорограф за 1 мільйон 300 тисяч. Залишається проблема кадрів — ніхто не хоче працювати у селі.
Журналісти поцікавилися тим, чи не вплине на кількість працюючих скорочення фінансування міськрайТМО, на яке пішов районний бюджет, і яке викликало чимало розмов. Сергій Іванович пояснив, що районний бюджет на 15% більше профінансував міськрайТМО, аніж вторинну сільську медицину. Якщо місто недофінансувало на 1 млн. 622 тисячі гривень, то район — на 1 млн. 820, тобто різниця лише у 200 тисяч.
А в районі ще є лікарні у Городниці та Яруні, які потребують щонайменше 1,5 мільйона на рік. «Потрібно відходити від стереотипу, — пояснив Сергій Іванович, — що в бідах міськрайТМО винен район».
Гостру дискусію викликало питання про ситуацію в Україні і про те, що знівельовано колишню славу аграрної країни — з огляду не на цифри у звітах чиновників, а на реальний рівень життя селян.
— Сьогодні наші товари не є конкурентоздатними у Європі, де існують свої стандарти, а ми живемо досі радянськими. За кордоном є дотації на фермерство, сільське господарство. Якщо ж відкрити наші кордони, то без підтримки держави нам важко розраховувати на позитивний результат. Сьогодні у нас селянин виростив врожай і не знає, за що він його продасть. Із 30 фермерських господарств у районі 17 — жевріє, лише 5-6 тримаються на плаву. Потрібен перехідний період та перегляд законодавчої бази. Ми йдемо до цього: маємо у районі органічне землеробство зі швейцарською сертифікацією, біотуалети на полях товариства «Бетек», де привозять голландських джмелів для запилення малини і чорниці, і де працівники їздять на квадроциклах.
— Не все так погано у селі, — зауважив 1-й заступник голови РДА Руслан Кирилюк. — Чи не у кожного в селі є свердловина, насосна станція, бойлери, по три антени тощо. У мене такого євроремонту немає.
У відповідь на здивування журналістів таким «масштабним добробутом» селян Руслан Миколайович пообіцяв показати Європу у наших селах. А ще навів цифри, які, на його думку, мають підтвердити покращання в агропромисловому комплексі району:
— За 2013-й лише орендної плати за земельні паї виплачено 17,7 мільйонів гривень. Це на 800 тисяч більше, ніж торік. А ще донедавна мова про виплату у грошовому виразі не йшла. На 10% зріс рівень заробітної плати. Кількість звернень громадян з питань аграрної політики та земельних відносин скоротилася більше, ніж у 2,5 рази. Одне питання треба врегулювати — цінову політику. Ніхто дотацій від держави не чекає. На жаль, селяни не скористалися державними дотаціями і певними програмами. Це говорить про те, що ми не так погано себе почуваємо, як розучилися працювати.