Останні декілька років у кримінально-процесуальному законодавстві України відбулися суттєві зміни, опосередковані європейським вектором розвитку українського суспільства та вимогами сучасності.
Серед іншого вперше належним чином регламентовано порядок затримання злочинця пересічною особою, яка не являється працівником правоохоронного органу.
Згідно зі статтею 3 Конституції України, недоторканність людини — найвища соціальна цінність, а права та свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 29 Конституції України передбачено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою, інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Указані фундаментальні положення Основного закону знаходять своє продовження та уточнення в приписах Кримінального процесуального кодексу, що набрав чинності 19 листопада 2012 року (далі — КПК).
Так, згідно зі статтею 207 КПК України, ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У цій же статті Кодексу передбачений виключний перелік обставин, за наявності яких кожен має право затримати злочинця без відповідного рішення суду. До таких випадків належать:

1. затримання особи під час вчинення або замаху на вчинення злочину;


2. затримання особи безпосередньо після вчинення злочину чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.

Положеннями частини третьої коментованої статті КПК України передбачено, що кожен, хто не є службовою особою правоохоронних органів, і затримав злочинця, зобов’язаний негайно доставити його до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу (іншими словами — правоохоронця) про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні злочину.
Виходячи з приписів статті 209 КПК України, вбачається, що особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд з особою, яка її затримала, чи у приміщенні, визначеному останньою.
Дані новели кримінально-процесуального права можуть стати дієвим засобом для зменшення злочинності в країні, попередження вчинення злочинів, оскільки громадяни, керуючись ними, зможуть самостійно та, не виходячи за рамки закону, допомагати правоохоронним органам у розслідуванні злочинів, покаранні винних.
Однак, громадянам потрібно пам’ятати, що не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, спрямованих на затримання такої особи, як, наприклад, вчинення умисного убивства чи умисного спричинення затриманому тяжких тілесних ушкоджень, за які передбачено кримінальну відповідальність за ст.118 та ст.124 Кримінального кодексу України.
Поряд із цим, необхідно мати на увазі, що заборонено затримувати народного депутата України та судді суду без згоди на це Верховної Ради України. Особливості затримання даних категорій осіб визначаються главою 37 КПК України.