Професія вчителя не обіцяє високих кар’єрних підйомів і дуже скупа на матеріальну винагороду. Парадокс же у тому, що ця робота непропорційно багата на вимоги до себе і відповідальність за кожну дитячу думку. Якби знали випускники, стоячи на порозі вибору, про реальність професії педагога, то, напевно, половина з них відмовилася б від своєї мрії. Бо її ціна — повна самовіддача, щоденне горіння серця. Тому далеко не кожному вдається пронести цю мрію крізь усе життя, не припорошивши пилом байдужості й звикання до своєї роботи. І щасливі ті, на чиєму життєвому шляху трапляється справжній Вчитель.
Ми — три випуски початкової школи ЗНВО «Гімназія ім.Лесі Українки — школа I ст.» — зі щасливчиків! Причому, не лише учні, але й їхні батьки. Бо найперші сходинки у науці, перші життєві премудрощі поза родиною долаємо з надзвичайною людиною — Таїсою Вікторівною Дорошенко.
Її слово знаходить найщедріший відгук у сердечках наших донечок і синочків. Секрет цього дива зовсім простий: ми ще ніяк не можемо забути, що наші діти вже не немовлята, а Таїса Вікторівна з перших днів у школі бачить перед собою цілком сформовану особистість. Саме цього визнання хочуть завше діти, і вчитель розуміє ці прагнення «на всі сто». Глибоко вивчити дитину і затим звіряти її можливості з вимогами навчальної програми — принцип роботи вчительки. А ще — не принизити дитину, підтримати кожен проблиск її здібностей.
Наша Таїса Вікторівна передусім прагне створити у гімназії кожній дитині комфорт і атмосферу, максимально наближені до домашньої, родинної. Багатьом вихованцям вона вселила віру у власні можливості, тому саме Таїсі Вікторівні випускники завдячують і досягнутими висотами, і золотими медалями, і престижними вузами — за те, що підтримала, вчасно помітила і розкрила можливості, що спрямувала на успіх, на добро.
Якщо говорити про Таїсу Дорошенко офіційними фразами — то лише згадуючи її вищу кваліфікаційну категорію і звання «Старший вчитель». Більше офіціозу її невгамовній натурі не личить, бо вся вона — з дітьми, з класом, з усіма разом і з кожним поодинці.
30 травня наша вчителька відзначає 45-річний ювілей. Ми щиро впевнені: зерна добра, засіяні Вами у серця наших дітей, заколосяться урожаями вдячності долі за те, що подарувала нам Вас!