Новоград-Волинський під час німецької окупації. 1941 рік
(за документами архіву Управління СБУ Житомирської області)
(Закінчення. Початок у №47 від 26.11.21 р., №48 від 03.12.21 р., №49 від 10.12.21 р., №1 від 07.01.22 р.)
Р. Моге навів кілька випадків зрадництва з боку містян. Восени 1941 р. у приміщення поліції прибігала мешканка вул. Войкова із заявою, що вона бачила чотирьох євреїв, які ховалися у ДВТ (довготривала вогнева точка) біля залізниці. Поліцейські проігнорували її заяву, оскільки вже були випадки неправдивих свідчень. Але жінка на цьому не заспокоїлась і через два-три дні заявила в жандармерію. Звідти подзвонили у поліцію і наказали заарештувати євреїв, які ховаються у ДВТ. Тоді Моге послав двох поліцейських, котрі привели звідти одного єврея і посадили його у в’язницю. Там його розстріляли. За доносом іншої жінки, яка жила біля контори «Заготскот», поліцейський Драхенберг ще на початку окупації арештовував єврейські родини на вулицях Пушкіна і Воровського.
На електростанції до війни працював електромонтер, сліпий на одне око. У перші дні окупації він прибіг у військову комендатуру і заявив, що на електростанції ховається колишній головний механік Смірнов, комуніст. У комендатурі перекладача не було, і його направили до поліції. Електромонтер прийшов у поліцію і розповів коменданту Климовичу про те, що на електростанції ховається комуніст. Тоді Климович і Драхенберг поїхали на електростанцію, затримали Смірнова і привели його до військової комендатури, де його розстріляли. Р. Моге наголошував, що на службу в поліцію приймали лише добровольців, примусової мобілізації не було.
І. Лавренюк розповів про обставини свого вступу до поліції: «Одного осіннього дня 1941 р.
я зустрів на вулиці знайомого, який тоді вже служив у поліції. Розпитав у нього про умови роботи. Знайомий розповів йому, яку отримує зарплату, казав, що їх добре годують, одягають і взувають. Я спитав у нього, чи можна мені вступити до поліції. Він порадив звернутися до начальника поліції Моге ... На другий день я зайшов у приміщення поліції та звернувся до Моге з проханням прийняти мене до поліції як поліцейського. Моге сказав мені прийти до нього завтра ввечері. Наступного дня я знову зайшов у кабінет Моге. Він велів дати йому паспорт, записав у зошит моє прізвище, ім’я, по батькові, рік народження, адресу та об’явив, що я прийнятий на роботу й сьогодні ввечері маю заступити в наряд з охорони приміщення поліції. Мене записали в список осіб, які харчувалися в їдальні при поліції. Мав я на озброєнні гвинтівку російського зразка і 10 набоїв. Йдучи на варту, брав із піраміди гвинтівку і набої в приміщенні поліції, а після закінчення чергування здавав їх назад. Зазвичай гвинтівки видавав і приймав черговий поліції. Одержував я 400-500 рублів на місяць. Крім того, в магазині мені видавали для родини по 1 кг хліба в розрахунку на одну особу, іноді — інші харчові продукти». Приблизно до листопада 1941 р. поліція видавала місцевим жителям перепустки для проїзду або проходу від Звягеля до місця призначення. Осіб без перепусток затримували.
Як свідчить М. Лянгус, керівник Новоград-Волинського підпілля у 1941-1942 роках, масові арешти та розстріли в місті проводилися у серпні 1941 р., коли бургомістром був Євтушенко. Їх здійснювали загони СС за допомогою поліції та під керівництвом ортс-комендатури. Розстрілювали біля в’язниці, поблизу колишнього будинку Мєзєнцева й на вулиці Чехова. На жаль, слідчі органи зосередили увагу лише на розстрілах біля БЧА і в’язниці. Свідок М. Гончарук бачив, як А. Заставський з іншими поліцейськими «в перший місяць приходу німців» у 1941 році гнав 10-15 громадян по вул. Чехова в напрямку МТС. Серед останніх був його сусід Хуна, який додому більше не повернувся. Про це М. Гончарук розповів слідству. Відомо, що розстріли в районі колишньої МТС (вул. Чехова, №5) проводилися наприкінці липня-початку серпня 1941 р., але детальні розслідування цих страт не проводилися. Про місце масового поховання жертв нацизму в колишньому тирі кавалерійського полку (вул. Герцена, №18) є лише акт Новоград-Волинської комісії від 17 травня 1944 р. Нема також конкретики щодо німецьких військових формувань, які здійснювали криваві розправи в 1941 році.
Леонід КОГАН, краєзнавець
Коментарі відсутні