Серед великої кількості видатних осіб, які народилися у Новограді-Волинському, є ті, хто вже давно виїхав з рідного міста, але залишив про нього багато приємних спогадів. Важливим є й те, щоб земляки не забували й підтримували зв’язки з ними. Сьогодні хочемо вам нагадати ім’я Григорія Давидовича Глейзера, видатного радянського та російського методиста-математика, доктора педагогічних наук (1985 р.), професора (1986 р.), члена-кореспондента Російської академії освіти з 1992 р., академіка (дійсного члена) Російської академії освіти з 1993 року.
Основні праці Григорія Давидовича присвячені методиці викладання математики, змісту та організації освіти дорослих. Він є автором навчально-методичних комплектів з алгебри, геометрії та математичного аналізу для середніх шкіл і самоосвіти, за якими й зараз навчаються у школах Росії. Саме методична діяльність Григорія Давидовича і стала приводом до Інтернет-знайомства з ним автора цієї статі. Ось що він розповів про себе.
«Народився 19 березня 1934 року у Новограді-Волинсь­кому, у родині військового та вчительки. Моя мама — Фельдман Белла Зусимівна все своє свідоме життя працювала в школі вчителем початкових класів (після повернення з евакуації у зв’язку з ВВВ вона працювала у 6-ій школі м.Новоград-Волинський). У 1951 році закінчив школу №7 — це був сьомий випуск школи. У 1955 році з відзнакою закінчив фізико-математичний факультет Курського педагогічного інституту. Повернувся в м.Новоград-Волинський і влаштувався на роботу вчителем математики і фізики в 3-тю школу і одночасно — у вечірню школу, яка працювала в приміщенні третьої школи. На жаль, довго працювати вчителем у той час мені не довелося. Уже в жовтні 1955 р. мене призвали в армію, де я прослужив до початку 1958 р. Служив я в Прибалтійському військовому окрузі у м.Гвардійськ, що розташований недалеко від м.Калінінград. Після повернення з армії я поїхав до Москви, сподіваючись навчатися в аспірантурі. Влаштувався на роботу в школі міста Москва і відвідував лекції видатних математиків і педагогів Росії, таких як академіки О.М.Кол­могоров, А.І.Маркушевич, І.Ф.Четверухін, професорів В.Г.Болтянський, І.М.Яглом, З.А.Скопець, (до якого я приїжджав у м.Ярославль), Н.М.Бескін та ін., з деякими з них я надалі дружив і співпрацював. Я викладав математику в школах і вузах Москви, з 1986 р. — професор Московського педагогічного університету. З 1961 р. працював в системі Академії педагогічних наук Радянського Союзу, з 1968 р. — завідувач лабораторією навчання у вечірній школі в НДІ освіти дорослих, з 1993 р. — академік-секретар відділення загальної середньої освіти, очолював кафедру математики та інформатики в університеті Російської академії освіти, але основна моя робота була в Академії педагогічних наук (пізніше перейменованої в Російську академію освіти). Я виконував обов’язки двох посад: старшого наукового співробітника, завідувача лабораторією та директора Інституту інформатизації освіти, створеного в РАО з моєї ініціативи, академіка — секретаря Відділення загальної середньої освіти».
В аспірантурі Григорію Давидовичу так і не довелося повчитися, але він зміг самостійно підготувати і захистити кандидатську і докторську дисертації, був обраний у 1992 р. членом-кореспондентом і через півроку в 1993 р. — академіком РАО, обраний академіком Міжнародної академії інформатизації, членом інших російських і зарубіжних наукових спільнот. Глейзер Г.Д. опублікував близько 400 робіт з математики та методики математики, у тому числі підручники та навчально-методичні посібники для школярів і студентів. Під його науковим керівництвом підготовлено 38 кандидатських та докторських дисертацій, у тому числі три докторських дисертації з філософії. Він — ініціатор, керівник та учасник великої кількості міжнародних освітніх проектів. Його учні працюють у багатьох країнах (Україні, Латвії, Казахстані, Ізраїлі, США та інших).
Г.Д.Глейзер нагороджений «Медаллю Ушинського», Знаком «Відмінник освіти СРСР», медаллю «Педагогічного товариства СРСР», медаллю Університету Юта (США), медаллю освіти Ізраїля та цілим рядом інших нагород.
Викликають повагу і його захоплення — журналістика і поезія, в молоді роки — шахи і гімнастика.
Г.Д.Глейзер одружений, має сина, дочку і шестеро онуків.
«Мені дуже приємно передати вітання моїм землякам — новоград-волинцям! Бажаю вам здоров’я, щастя, сімейних гараздів, творчих успіхів», — пише у своєму листі Григорій Давидович.
Дуже теплі, цікаві та повчальні спогади Григорія Давидовича про життя у Новограді-Волинському, який він згадує з великою любов’ю. Ми плануємо познайомити шановних читачів «Звягеля» з ними у наступних номерах. Академік прохає відгукнутися усіх, хто пам’ятає його або його батьків, — зателефонувати за номером 5-50-72 (інформаційно-методичний центр управління освіти і науки).