Як АТО на Донбасі впливає на наповнення бюджету, реалізацію міських програм, підготовки котелень до зими та про інші болючі питання — наше інтерв’ю з першим заступником міського голови Миколою УСЕНКОМ.
— Яка ситуація з виконанням міського бюджету?
— У цілому за 7 місяців бюджет виконується, заплановані дотації з Державного бюджету надходять у повному об’ємі, що дає нам змогу вчасно проводити всі соціальні виплати — пенсії, заробітну плату бюджетникам, різного виду субсидії та допомоги.
— На початку року було прийнято план соціально-економічного розвитку міста, чи можете проінформувати про його виконання.
— Прийшовши до влади в місті в листопаді 2010 року, ми послідовно намагалися реалізовувати передвиборну програму міського голови. За останні чотири роки в розвиток міста було направлено більш як 100 млн. грн. Капітально відремонтовані школи, дитячі садки, об’єкти культури, спорту, модернізовано котельні, замінені кілометри теплових мереж та водопроводів. Відремонтовані основні дороги,освітлено більшість міських вулиць. Сьогодні місто повністю підготовлено до зими.
У планах на поточний рік було заплановано будівництво хірургічного корпусу, Школи мистецтв, капітальний ремонт доріг на околицях і багато інших об’єктів. Це все було в наших планах. Дуже боляче про це говорити, але я не бачу жодної перспективи для їх реалізації. Війна на Сході України поставила хрест на наших мріях.
— Заморожені всі об’єкти?
— Практично так, якщо в минулих роках у місті і районі будувалось і капітально ремонтувалось до 200 об’єктів, то сьогодні це — одиниці. Фактично завершуємо те, що, як-то кажуть, і нести важко, і кинути шкода.
— Але ж бюджет, Ви стверджуєте, виконується?
— Усі кошти надходять на єдиний казначейський рахунок і акумулюються в Мінфіні, а звідти йде розподіл. На жаль, все, що ми заробляємо, навіть благодійні внески в лікарні, не можемо використати. Все — для фронту. Офіційно день проведення антитерористичної операції обходиться українському бюджету в 70 млн. грн . Для порівняння — річний бюджет міста — 250 млн.грн.
— Новий Президент і Уряд намагаються змінити ситуацію, разом з тим, сьогодні очевидно є об’єктивні причини — країна розграбована і казна пуста.
— Безумовно, нам ще довго будуть згадувати мільярди «папередніків», хотілося б вже побачити «покращання» при нинішній владі. До речі, на цьому фоні трохи дивним видається заклик Прем’єр-міністра провести в Україні «найбільш масштабну за 20 років приватизацію», тобто, продати все, що ще є в державній власності, і, в першу чергу, — спиртзаводи. Це, фактично, якесь українське «ноу-хау», як повернути награбовані Януковичем мільярди. Уряд розробляє програму переводу котелень на дрова, торф і солому тільки для того, щоб «злізти з російської газової голки». З голки-то «зліземо», а от чим «топити» будемо? Очевидно, що і останні рішення про економічні санкції проти Росіїї зруйнують, у першу чергу, нашу економіку. Як сказав один з відомих економістів, звичайно, тішить, що Яценюк уміє говорити англійською, але хочеться, щоб керівник Уряду й робити щось почав, а не тільки займався позуванням на камери.
Є реальне підвищення цін на газ, бензин, тепло, воду на фоні замороження заробітної плати і пенсій. Є загиблі і покалічені на фронті, зруйновані міста і розділена країна — це результат бездарної політики тих, хто по 20 років сидить у Раді, і кого сьогодні «палкою» не виженеш із парламенту.
— Але ж Росія фактично оголосила нам війну, і країна змушена відстоювати свою незалежність.
— Я, як абсолютна більшість людей у всьому світі, схиляю голову перед мужністю наших захисників і, чим можу, їм допомагаю. Разом з тим, по мірі збільшення «похоронок» у нашому місті і районі, постає питання — якщо не вдалося швидко очистити Схід від бойовиків, то треба змінювати тактику АТО, злочинно тримати батальйони місяцями під перехресним вогнем. Мабуть, можна зрозуміти наших націоналістів — у них генетична ненависть до «москалів», але ж переважна більшість розуміє — немає у нас можливості перемогти Росію ні в військовому плані, ні в економічному, просто ми в різних вагових категоріях. Треба почекати до зими, навряд чи ми ще щось втратимо, зате збережемо тисячі солдат і мирних жителів, заспокоїмо жінок і матерів. Адже всім відома мудрість, що краще поганий мир, ніж війна. Подобається нам це чи ні, а серед терористів і сепаратистів — більшість українців, і якщо не вдається перемогти «руками», то треба включати «мізки». Ніхто не задумується, що нас чекає, коли сотні покалічених фізично і духовно військових повернуться з бою і запитають: «А за що ми кров проливали? Щоб черговий «курченко» прикупив собі ще один новий заводік?».
— Ви вважаєте, що точка неповернення вже пройдена, чи все ж таки за допомогою світової спільноти нам вдасться пережити ці непрості часи?
— Давайте згадаємо, для чого зібрався Майдан? Всі були обурені, що Янукович відмовився підписувати Угоду про Асоціацію з ЄС, хоча потім він стверджував, що ми взяли лише тайм-аут, що ж сьогодні? Угоду підписали, але коли буде вона ратифікована парламентом, — ніхто не знає. Майдан виступав не просто проти одіозних політиків (хто прийшов на зміну — ми вже бачимо), а проти існуючої системи влади. На жаль, уже очевидно, що нові парламентські вибори її не змінять, знову прийдуть ті самі. Вихід один — накласти «табу» на вибори всіх діючих депутатів — це і буде, до речі, реальна люстрація.
Але найголовніше сьогодні, на мою думку, негайно припинити бойові дії, відвести з передової нашу 30-ту бригаду, якщо їх ніким замінити, тим більше, негайно розпочинати переговори про мир. На Сході назріває реальна гуманітарна катастрофа — і це серед літа, а що буде в грудні? Там — мільйони наших співгромадян, які, якщо не помруть із голоду, то вимерзнуть взимку. Може, це і є путінський план?