На сайті петицій до Президента України створено петицію щодо присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) захиснику Сергію Костюченку — нашому земляку, військовослужбовцю ЗСУ, старшому сержанту 54-го ОРБ, 1977-го року народження. Автором петиції є дружина Людмила — вона висловила прохання вшанувати розвідника, котрий віддав життя при захисті Батьківщини.
Історію Сергія розповідаємо далі.

---

Народився 16 квітня 1977 р. в Новограді-Волинському. Навчався у загальноосвітній школі №2. У 1995 р. закінчив місцеве СПТУ-7, у 2004 р. — Національний університет харчових технологій, за напрямом «Інженерна механіка».

Шлях військового розпочав у 1995 р. зі строкової служби у внутрішніх військах спеціального призначення в підрозділі «Ягуар», на посаді заступника командира штурмового взводу, старшого інструктора частини спеціального призначення внутрішніх військ. У 1997 р. здобув найвищу нагороду спецназу «Краповий берет» — ознаку найвищих досягнень та виняткової гордості спецпризначенців.

У 1998-2006 роках працював на ВАТ «Новоград-Волинський хлібозавод», з 2006-го по 2014-й здійснював підприємницьку діяльність.

Учасник Революції Гідності 2014-го року.

У 2014-2015 рр. добровольцем брав участь в АТО. Службу проходив у 54-му ОРБ на посаді головного сержанта командира відділення роти глибинної розвідки.



Сергій та його група здобували зразки військового озброєння з російським маркуванням та передавали його керівництву держави, як доказ участі росії у цій війні. За це були представлені до нагороди.

Перебуваючи в Донецькій області, неодноразово з групою організовував відбиття нападів диверсійно-розвідувальних груп, влаштовували засідки ворогу. Його підрозділ захопив стратегічно важливу висоту, за що вдруге був представлений до нагороди. Здійснювали численні рейди в тил ворога, здобуваючи дані про розташування військ, їх комунікацію та комплектування.

У результаті активної розвідувальної діяльності, він та його відділення розробили детальний план розташування всіх важливих військових об’єктів окупованого міста Горлівка, за що втретє були представлені до нагороди. Налагодив контакти з мешканцями окупованих територій, які надавали інформацію щодо пересування ворога. Врятував багато життів під час Дебальцівського котла, виводячи наших військових з оточення.

Тричі Сергій та його відділення були представлені до нагороди, але у зв’язку із «регулярною» втратою документів, нагороджені не були. Самовідданість, мужність, сміливість, патріотизм та професіоналізм воїна — командира відділення роти глибинної розвідки — все ж таки удостоїлися іншої, дуже дорогої нагороди — слів військових побратимів: «Дякуємо, що допоміг вижити!».

У лютому 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення, повернувся з-за кордону та продовжив службу в 54-му ОРБ на посаді старшого сержанта, номера
обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки.



Загинув Сергій під час виконання бойового завдання 10 червня 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу в с. Покровське, Бахмутського району Донецької області.

Лише за три місяці бойових дій у 2022 році нагороджений двома орденами: 24 березня —орденом «За мужність» III ступеня, орденом «За мужність»
II ступеня — посмертно.

У Сергія залишилися дружина Людмила і двоє доньок — Любов та Катерина. Ось що розповіла про нього дружина:

«Відвага, сила волі та сміливість мого чоловіка завжди мене вражали. Любов до своєї землі, почуття обов’язку захисника і давно забуте багатьма таке поняття, як сумління, не дозволили йому ховатися від страшної біди, в якій опинилася наша країна. Вважав своїм обов’язком кинути виклик рашистській нечисті і боронити свою землю».

Кожен голос у таких петиціях — це шана та вдячність відданим патріотам, безстрашним захисникам. Завдяки їхнім мужнім вчинкам, Україна продовжує боротьбу.

Підписати звернення можна на сайті електронних петицій за посиланням: https://petition.president.gov.ua/petition/192786 або за  QR-кодом:

Підготувала Юлія КЛИМЧУК