ЗОШ І-ІІІ ступенів №9 є однією із 13 тисяч шкіл України. Можливо, у масштабах Всесвіту 90-річчя — це не так і багато. Але скільки всього пережито.
У 1921 році поблизу новоград-волинської залізничної станції у мальовничому куточку була відкрита початкова залізнична школа, кошти на створення якої надав Народний комісаріат шляхів сполучення. Приміщення, де розташовувалася школа, збереглося й досі. Це — перший поверх будівлі, де нині знаходиться Податкова адміністрація.
Впевненими кроками виборювала школа собі місце під сонцем. Тяжким було її становлення, але вона не зупинялася в розвитку. І ось уже в 1926 р. стала семирічною неповною середньою школою. А в 1937 р. — Київською залізничною школою №40. Саме в цей рік було закінчено будівництво на тому місці, де школа розташована зараз.
До початку Великої Вітчизняної війни було три випуски: перший — 1939 р., другий — 1940 р., а третій — 1941 р.
Однією з найсумніших сторінок історії були, безперечно, 1941-1944 рр. Усі імена загиблих навічно занесено на гранітний обеліск, що встановлено 9 травня 1975 р.
На пам’ятнику викарбувані такі слова: «Учителям і учням Новоград-Волинської середньої школи №9, які віддали своє життя за Вітчизну в 1941-1945 рр.».
Після звільнення радянськими військами взимку 1944 р. міста Новограда-Волинського від німецьких загарбників, під час одного із бомбардувань, школа частково згоріла. У 1945-1946 рр. учні та вчителі розпочинають навчання у старому приміщенні, де й починалась історія. Але завдяки наполегливій праці вчителів та учнів, у 1946 р. школа була відбудована. А 1 вересня, після п’ятирічного мовчання, на шкільному подвір’ї знову пролунав дзвінок, який розпочав нову мирну сторінку життя школи. На той час у школі було підсобне господарство, де працювали вчителі та учні. Заготовляли дрова для опалення. Учнівських парт не було, тому сиділи на лавах, підручників і зошитів було дуже мало…
У 1951 р. Новоград-Волинська залізнична середня школа №35 стала десятирічною. У цьому ж році із стін школи вийшов перший післявоєнний випуск — 27 учнів.
У 1960 р. Новоград-Волинську залізничну середню школу №35 перейменовано в Новоград-Волинську середню школу №9.
1975 р. збудовано приміщення початкової школи та спортзалу. А у 1984 р. — приміщення їдальні, майстерні, актового залу та шести класних кімнат.
Хочеться вірити, що школа переживе ще не один ювілей. А всі хороші справи, зроблені поколіннями, — це дороговказ для наступників.
Школа — це наша історія. А працівники школи — це велика педагогічна родина, яку ось уже протягом 30 років (третина існування школи) очолює енергійний керівник, мрійник та ентузіаст, колишній випускник школи, голова комісії з питань освіти, культури, спорту міської ради та просто чудова людина — Мельник Віктор Кузьмич.
За 90 років школа вивела у світ декілька тисяч випускників. По-різному склалися їхні долі. Сиві професори, мудрі політики, чуйні лікарі, енергійні підприємці не раз згадують про роки, проведені у рідній школі. Вони із задоволенням відвідують школу у якості вже поважних гостей.
Школа починається з учнів. Вони є активними учасниками різноманітних конкурсів, фестивалів, змагань.
Наші учні — талановиті, адже беруть активну участь не лише в шкільних, а й у міських заходах: конкурс «Сонячне коло», «Маленький принц», обласний вокальний конкурс «Кришталеві нотки», «Міні-міс-2010», «Міні-лицар-2010», «Міс Звягель»; учасники Всеукраїнського фестивалю «Червона калина».
На базі школи створений театральний колектив «Оберіг». Гордість школи — хореографічний ансамбль «Лілея». Він є учасником усіх шкільних, міських та обласних конкурсів. У «Лілеї» займаються учні різних вікових категорій. А засновник і керівник ансамблю — енергійна, творча та неординарна особистість — Федорчук Л.П.
Знають про наших учнів і за стінами школи. Рудакова Дарія разом із своїм танцювальним колективом перемогли в номінації «Фольклорний танець» у І міжнародному фестивалі аматорського мистецтва «Арт-талант-фест» у м.Київ, що організував народний артист Чапкіс. Павленко Анастасія є лауреатом та переможцем обласних, дипломантом всеукраїнських та міжнародних конкурсів юних піаністів. Валентюк Людмила — лауреат обласних конкурсів ансамблевої гри. Дівчата цього року отримали нагороду у міському конкурсі «Людина року» в номінації «Віртуози-музиканти».
Пишаємося ми і своїми спорт­сменами. Ванжура Анастасія — багаторазовий переможець обласних, всеукраїнських та міжнародних спортивних змагань, член збірної команди України з карате-до, зайняла 7 місце на чемпіонаті світу в Марокко, учасник чемпіонату Європи в Туреччині. У її колекції — понад 150 медалей. Ткачук Оксана неодноразово займала призові місця у змаганнях із шахів, як на міському, так і обласному рівні. Кращі спортсмени з греко-римської боротьби: Аліяров Денис, Білоус Віталій, М’якота Сергій, Бойко Дмитро, Тарасюк Денис, Бурківський Вадим.
Учитель зарубіжної літератури Щурова Любов Мусіївна згуртувала навколо себе небайдужих до долі інших людей. Волонтерський загін «Прометей» бере активну участь у Всеукраїнській суспільній акції «Добро починається з тебе». Учасники загону опікуються вихованцями інтернату, дітьми та інвалідами, самотніми людьми, надаючи їм фінансову, фізичну та моральну підтримку. Збирають кошти для музею Лесі Українки та музею Бойової слави.
І хоча школа всього одна з тисячі шкіл України, але з впевненістю можна сказати, що їй є чим і ким пишатися. Усі ці досягнення, здобутки, перемоги стали можливими завдяки­ невтомній, наполегливій праці педагогічного колективу. Учителі школи є активними учасниками щорічного конкурсу «Вчитель року», педагогічних виставок, фестивалів педагогічних проектів, міських, обласних, всеукраїнських семінарів, вони систематично підвищують свій фаховий рівень, використовуючи сучасні методи навчання. Із 56 вчителів школи мають звання «вчитель-методист» — 3, «старший учитель» — 12. Вищу кваліфікаційну категорію мають 23 учителів, І кваліфікаційну категорію — 19, ІІ — 9, спеціаліст — 5.
Закарбувати пам'ять у камені, що зможе пережити сотню літ, — це данина вчителю за його працю, гідна оцінка поважної професії та визнання досягнень.
Педагоги — великі люди. Це — єдина професія, з якою пов’язане життя кожної людини. Хоча людина дуже рідко насмілюється просто підійти до свого вчителя і подякувати йому за те, що він чи вона зустрілися на її життєвому шляху і протягом довгих шкільних років давали міцні знання, формували особистість. А могли б і не зустрітися... Вчителів, як і батьків, не вибирають…
Ким би не стали наші випускники, куди б їх життя не розкидало, та завжди від серця до серця тягнуться невидимі ниточки спогадів про вчительську справедливу науку, їхні серця, віддані дітям, їх добрі очі та напутнє слово. І хоч багато славних наставників полинули у вічність, пам'ять про них житиме у серцях вдячних учнів.
У школі є багато славних традицій, що переходять із року в рік, від покоління до покоління. І однією із славних традицій випускників школи стала традиція повертатися працювати у рідні стіни. Це: Войткова Н.Д., Савченко Л.Д., Висоцька Н.І., Мельник В.К., Бучинська Т.М., Пустовіт Г.В., Колесник О.О., Шалухіна Г.І., Васянович Ж.М., Іскрова Н.І., Хоменко Л.П., Мельник Т.В., Переходюк О.П., Дейнека В.Ю., Левковський М.В.
Кожна людина, котра жила і працювала, віддаючи себе людям, заслуговує на пам’ятник. І такий пам’ятник Учителю встановлено на подвір’ї, що пам’ятає свого героя, де лунали його кроки, де залишився його слід на землі. На жаль, мармур не може передати всього душевного тепла вдячності, що випромінюють серця учнів, батьків, колег. Та вчителя ніколи не забудуть, доки по землі ходитимуть ті, кого він навчав, ті, кому віддав частинку себе, своєї душі, свого серця. Цей пам’ятний знак присвячений вчителям, котрі працювали у ЗОШ №9 раніше, тим, хто працює тут тепер, і тим, хто прийде на зміну теперішньому поколінню.