ЯК ЗВЕРНУТИСЯ ДО СУДУ
Хто має право на звернення до адміністративного суду за судовим захистом.
Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини та громадянина захищаються державою.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена КАС України.
Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи України.
До адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:
Самостійно звернутися до суду з адміністративним позовом людина може, якщо вона досягла повноліття (18-ти років), або й раніше — після досягнення віку, з якого вона може особисто брати участь у певних публічно-правових відносинах. Це, наприклад, відносини з приводу одержання паспорта громадянина України, реєстрації зміни імені, притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного проступку (учасниками відповідних правовідносин можуть бути особи, котрі досягли 16-річного віку), спори з приводу легалізації молодіжних та дитячих громадських організацій (засновниками таких організацій можуть бути особи, котрі досягли 15-річного віку) тощо.
Інтереси осіб, котрі не досягли відповідного віку, а також інтереси осіб, визнаних судом недієздатними, як позивачів представляють в суді їхні законні представники. Самостійно такі особи не можуть звертатися до адміністративного суду та брати участь у адміністративному процесі.
Організації, установи, підприємства можуть бути позивачами, якщо вони зареєстровані як юридичні особи. Від їхнього імені діють керівник чи інша особа, уповноважена установчими документами чи відповідним положенням, або за їхнім дорученням інший представник.
Якщо суд, розглянувши адміністративну справу, з’ясує, що права, свободи чи інтереси позивача не порушено, то він відмовить у задоволенні адміністративного позову.
У спорах щодо оскарження нормативно-правових актів є певні особливості. Нормативно-правовий акт (нагадаємо, що йдеться про рішення суб’єкта владних повноважень, що стосується широкого кола осіб і призначене для багаторазового застосування) може оскаржити лише особа, щодо якої застосовано цей акт, а також особа, яка є суб‘єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (ч. 2 ст. 171 КАС). Таким чином, особа має право оскаржити нормативно-правовий акт не лише тоді, коли щодо неї застосовано цей акт, а й на майбутнє — щоб запобігти такому застосуванню, але за умови, що така особа є суб‘єктом відповідних правовідносин. Наприклад, фізична особа, яка лише планує створити приватне підприємство, не має права оскаржити нормативно-правовий акт, що стосується оподаткування юридичних осіб, таке право має лише юридична особа, до якої може бути застосовано цей акт у майбутньому, зважаючи на те, що вона є суб’єктом відповідних відносин оподаткування.
На відміну від загального правила, право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом про уточнення списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, має кожен, хто має право голосу на відповідних виборах або референдумі, тобто кожен виборець (ч.1 ст.173 КАС). Виборцю не потрібно доводити те, що цим порушуються його особисті права, оскільки він може звернутися з такими вимогами відносно інших осіб.
Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини та громадянина захищаються державою.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена КАС України.
Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи України.
До адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:
- про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
- про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
- про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;
- про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
- в інших випадках, встановлених законом.
Самостійно звернутися до суду з адміністративним позовом людина може, якщо вона досягла повноліття (18-ти років), або й раніше — після досягнення віку, з якого вона може особисто брати участь у певних публічно-правових відносинах. Це, наприклад, відносини з приводу одержання паспорта громадянина України, реєстрації зміни імені, притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного проступку (учасниками відповідних правовідносин можуть бути особи, котрі досягли 16-річного віку), спори з приводу легалізації молодіжних та дитячих громадських організацій (засновниками таких організацій можуть бути особи, котрі досягли 15-річного віку) тощо.
Інтереси осіб, котрі не досягли відповідного віку, а також інтереси осіб, визнаних судом недієздатними, як позивачів представляють в суді їхні законні представники. Самостійно такі особи не можуть звертатися до адміністративного суду та брати участь у адміністративному процесі.
Організації, установи, підприємства можуть бути позивачами, якщо вони зареєстровані як юридичні особи. Від їхнього імені діють керівник чи інша особа, уповноважена установчими документами чи відповідним положенням, або за їхнім дорученням інший представник.
Якщо суд, розглянувши адміністративну справу, з’ясує, що права, свободи чи інтереси позивача не порушено, то він відмовить у задоволенні адміністративного позову.
У спорах щодо оскарження нормативно-правових актів є певні особливості. Нормативно-правовий акт (нагадаємо, що йдеться про рішення суб’єкта владних повноважень, що стосується широкого кола осіб і призначене для багаторазового застосування) може оскаржити лише особа, щодо якої застосовано цей акт, а також особа, яка є суб‘єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (ч. 2 ст. 171 КАС). Таким чином, особа має право оскаржити нормативно-правовий акт не лише тоді, коли щодо неї застосовано цей акт, а й на майбутнє — щоб запобігти такому застосуванню, але за умови, що така особа є суб‘єктом відповідних правовідносин. Наприклад, фізична особа, яка лише планує створити приватне підприємство, не має права оскаржити нормативно-правовий акт, що стосується оподаткування юридичних осіб, таке право має лише юридична особа, до якої може бути застосовано цей акт у майбутньому, зважаючи на те, що вона є суб’єктом відповідних відносин оподаткування.
На відміну від загального правила, право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом про уточнення списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, має кожен, хто має право голосу на відповідних виборах або референдумі, тобто кожен виборець (ч.1 ст.173 КАС). Виборцю не потрібно доводити те, що цим порушуються його особисті права, оскільки він може звернутися з такими вимогами відносно інших осіб.
(Далі буде)
Коментарі відсутні