Пошкодження органу зору є актуальною проблемою в офтальмології тому, що вони є однією з основних причин сліпоти та інвалідності у хворих. Будь-яка травма, навіть мінімальна, є великою загрозою для ока. Оскільки око — це складна оптична, судинна та нервово-рефлекторна система, що працює чітко і злагоджено тільки у тісній взаємодії всіх анатомічних складових. І хоч по відношенню до цілого організму парний орган зору складає всього 2%, але за важливістю — це мозок, винесений на периферію. Тому всі ми розуміємо, що травма ока — це проблема не однієї постраждалої людини. А прогноз наслідків будь-якої травми ока залежить від уміння самому собі допомогти, можливості отримати першу медичну допомогу якнайшвидше та доступ у найкоротший термін до невідкладної кваліфікованої допомоги. Зважаючи на те, що травми ока отримують здебільшого люди працездатного віку, можна говорити про важливе соціальне значення цієї проблеми.
Особливість проблеми очного травматизму в тому, що в більшості випадків пошкодження органу зору можна було б уникнути — потрібно лише дотримуватись правил техніки безпеки, виконання санітарно-гігієнічних норм у виробничих приміщеннях, використання індивідуальних засобів захисту. Але, на жаль, здебільшого ми цим нехтуємо, ставимось до цих чинників зневажливо, і в результаті виходить, що будь-яка травма — передбачувана, але часом ми не в змозі їй запобігти. Кілька статистичних акцентів: травми ока серед всіх травм складають 5-10%, причина односторонньої сліпоти — в 50% випадків, двосторонньої сліпоти — в 20%.
ТРАВМИ ОКА

1. Промислові.


2. Сільськогосподарські.


3. Побутові.


4. Дитячі.


5. Окремо виділяють бойові травми.

Для кожного виду травм існують притаманні йому особливості. Промислові — це, як правило, пошкодження осколками металів, стружкою, окалиною. Сільськогосподарські травми можуть бути спричинені тими предметами, що і промислові, але є суто специфічні травми (удар рогом корови, дзьобом птахів, удар батога). Побутові травми за характером — різноманітні: прокол голкою, шилом, ножицями, ножем, склом, удар поліном та проколювання вилами. Свої особливості має дитяча травма, вона, як правило, пов’язана з пустощами та необережним поводженням і небезпечними іграми (стрільба з лука, пневматичних пістолетів, рогаток, самопалів). Є випадки, коли внаслідок чиєїсь необережності, страждають сторонні люди. Всі різноманітні травми, що породжуються різними життєвими ситуаціями, неможливо вкласти в рамки суворих класифікацій. Тому раціонально ділити травми на:

1. Механічні: тупа травма — контузія, поранення — проникаючі, непроникаючі.


2. Термічні: в основному — це опіки.


3. Хімічні: в основному — це опіки.


4. Променеві.


5. Вібраційні.


6. Токсичні.

За важкістю: легкі, середні та тяжкі.
За локалізацією: травми всіх анатомічних утворів ока, починаючи від повік і закінчуючи орбітою, ложем очного яблука.
Контузія — це травма без порушення цілісності оболонки ока та придатків, складає приблизно 20% усіх травм, займає 2 місце за важкістю після проникаючих травм І, ІІ, III ст. важкості. Може бути прямою — при безпосередньому ударі в око і непрямою — внаслідок струсу лицевого скелету.
Травматичні пошкодження при контузії залежать від сили і напряму удару, а також анатомічної структури ока.
Клінічно проявляється І ступінь підшкірними гематомами різного ступеня, що можуть виникати одразу після травми або у віддалені години, дні. Такий симптом, як двосторонні гематоми або «окуляри», свідчить про перелом основи черепа, набряк або ерозію рогівки, іноді при травмах може бути підшкірна емфізема повік, як наслідок пошкодження сусідніх з оком порожнин носа, птоз — опущення повік. Контузія очного яблука, а це вже II-III ступені важкості, супроводжується більш серйозними симптомами. Це — завжди погіршення зору, що виникає внаслідок ерозій рогівки, надривів і відривів райдужки, розширення зіниці, підвивих та помутніння кришталика, крововиливів у передню камеру та скловидне тіло і сітківку, наступна ознака — це біль в оці, пов’язаний з виникненням травматичного іриту та ірідоцитіту, почервоніння ока, інколи диплопія пов’язана з розладами акомодації та надривів райдужки.
Контузія легкого ступеня лікується в амбулаторних умовах, ІІ-III ст. — обов’язково в умовах стаціонарних відділень, де дотримуються суворого ліжкового режиму, інколи з використанням бінокулярних пов’язок протягом 3-х діб та симптоматичного лікування, щодобового контролю всіх функцій ока.
Поранення ока і навколишніх тканин можуть бути легкими і важкими, навіть з руйнуванням кісткових стінок і розможженням очного яблука. Поранення повік може бути наскрізним з відривом краю частковим і повним. Особливо небезпечні відриви повік біля внутрішнього кута ока, оскільки при цьому пошкоджуються сльозові канальці. Але рани повік загоюються добре, дякуючи доброму кровопостачанню.
Перша допомога: промивання рани, накладання стерильної або чистої пов’язки і звернення до окуліста, де проводиться ПХО ран із ревізією, промиванням та ушиванням рани.
Поранення очного яблука буває поверхневим, внаслідок удару гілкою дерева, попадання нігтем, уколу злаками, зонтом. У таких випадках виникають поверхневі ерозії рогівки або непроникаючі рани. Найчастіше поверхневі ушкодження виникають внаслідок потрапляння сторонніх тіл (дрібні шматочки вугілля, лусочки).
Сторонні тіла із сводів повік рогівки та кон’юктивального мішка видаляють після знеболення та під мікроскопом за допомогою спецзондів, голок, списів, інколи — магнітом. Тому при неможливості видалити стороннє тіло самостійно, потрібно звернутися до лікаря-офтальмолога. Якщо допомога при поверхневих пораненнях надається своєчасно в перші
1-2 години, то хворі стають здоровими за 1-2 доби, інколи хворі звертаються за допомогою, носячи стороннє тіло в оці, через 2-4 доби. В таких випадках після видалення розвивається травматичний кератит, приєднання вірусних інфекцій, що затягує період ­виздоровлення до 7-10 днів, інколи — з втратою гостроти зору. Тому тут не зашкодить пам’ятати про правило — добре все те, що зроблено вчасно.
Проникаючі поранення ока бувають: кусками металу, скла, ріжучими і колючими предметами. При цьому травмуючий предмет розсікає капсулу ока. Від місця розсічення капсули залежить вид рани — рогівки, лімбальна, склеральна, корнеосклеральна. Кожна проникаюча рана відноситься до важких травм. Хворі відправляються в центр травми ока, що створений на базі очного відділення ОКЛ. Ознаками проникаючого поранення є масивна кровотеча з ока, відсутність або різке зниження зору, наскрізна рана рогівки, випадання внутрішніх оболонок, наявність отвору в склері, райдужці, наявність стороннього тіла всередині ока, гіпотонія.
Перша допомога: введення в кон’юктивальний мішок дезінфікуючих крапель, накладання бінокулярної пов’язки, введення протиправцевого анатоксину і доставка в офтальмологічний стаціонар.
ОПІКИ РОЗРІЗНЯЮТЬ
Термічні — при попаданні в око розжареного металу, киплячих рідин, полум’я.
Хімічні — викликаються кислотами (коагуляційні) та лугами (колікваційні), найбільш важкі, бо при цьому виникає некроз, і луги потрапляють всередину тканини ока, викликаючи важкий перебіг хвороби та ускладнення. Опіки бувають І, II, III, ІV ступенів — визначаються офтальмологом.
У лікуванні опіків розрізняють: надання першої допомоги, лікування свіжих опіків і лікування наслідків опіків.
Першу допомогу потрібно надавати негайно. Це — промивання великою кількістю води протягом 5-30 хв., при опіках вапном перед промиванням видаляють кусочки вапна. В око закапують будь-які дезінфікуючі краплі, накладається пов’язка, і хворий терміново направляється до окуліста, де проводиться лікування, залежно від ступеня важкості.
Підсумовуючи вищесказане і аналізуючи види травм, з якими доводиться мати справу, можна сказати, що у травми ока є ще така особливість, як сезонність. Так, у весняний період переважають опіки і поверхневі поранення, в літній — проникаючі і всі важкі види контузії, в осінньо-зимовий період ­переважають контузії.
Бажаємо всім здоров’я, гарної гостроти зору і відчуттів. Будьте обережні, щоб не втратити дорогоцінний скарб — зір.