Ще працюючи методистом міського Палацу культури, організовуючи і проводячи десятки професійних свят, я з прикрістю думала про те, що ми, працівники культури, даруючи свята іншим, не маємо свого!
І от сталося! 2000-й рік. Для працівників культури — це справжній дарунок: «Враховуючи вагомий внесок працівників культури та аматорів народного мистецтва у відродження української національної культури, розвиток народної творчості, активну культурно-просвітницьку діяльність та підтримуючи ініціативу громадськості», Указом Президента України
Л.Кучми від 21.03.2000 року було встановлено Все­український День працівників культури та аматорів народного мистецтва, який сплановано було відзначати щорічно 23 березня.
23 березня телефони працівників культури ­приймали дзвінки з вітаннями. Друзі, рідні, знайомі вітали нас із Днем працівника культури. Ми, звичайно, дякували, а потім згадували, що відтепер, починаючи з цього, 2012 року, своє професійне свято відзначатимемо у третю неділю травня…
Але, відзначаючи День працівників культури 23 березня, щорічно «капризували», адже сіре березневе небо і хлюпання весняного снігу під ногами не налаштовували на свято! Та ще й щороку свято припадало на Великий піст перед Великоднем… Приємним сюрпризом на початку 2012 року стала звістка про перенесення свята з березня на травень (можливо, хтось «там» підслухав наше «буркотіння»?). Та які б не були на те причини, Указом Президента України В.Януковича від 30.12.2011 року Всеукраїнський день працівників культури і майстрів народного мистецтва (так відтепер називатиметься наше професійне свято) відзначатиметься щорічно у третю неділю травня. Тож дякуємо всім, хто вшанував працівників культури 23 березня і запрошуємо разом із нами відсвяткувати Всеукраїнський день працівників культури і майстрів народного мистецтва 20 травня!