«МРІЇ НАДІЇ»: ФЕСТИВАЛЬ ХОРЕОГРАФІЇ СТАВ МІСЬКРАЙОННИМ
Танцюючий Новоград — так можна було донедавна сказати про наше місто, впродовж п’ятнадцяти років спостерігаючи за історією «Свята хореографії». І це не дивно, адже потужна хореографічна школа, що склалася у Новограді багато років тому, дала путівку у життя талановитим паросткам — молодим хореографам, котрі самі тепер є цілісними творчими особистостями, гідним прикладом для наслідування, а їх яскраві танцювальні колективи — нашою спільною гордістю.
Цьогоріч головне хореографічне свято міста змінило і назву, і концепцію. Відтепер — це міськрайонний хореографічний фестиваль «Мрії Надії», присвячений пам’яті Заслуженого працівника культури України Надії Гончарук. У неділю, 29 квітня, перший такий фестиваль, де зустрілися на сцені колективи Новоград-Волинщини, відбувся у Палаці культури.
Головна відмінність полягає у тому, що захід «виріс» із колишніх масштабів, у ньому все більше беруть участь районні танцювальні колективи. Це означає, що з’являється більше можливостей заявити про себе, поділитися досвідом і черпнути наснаги в інших. Тим паче, що з року в рік до Новограда приїжджають танцівники й з інших міст області і, навіть, з-за меж Житомирщини. Їх керівники — вихованці місцевої школи хореографії, тож вони при нагоді поспішають сюди продемонструвати як власний рівень майстерності, так і те, що вдячні рідному місту за можливість себе творчо реалізувати.
Загалом двадцять хореографічних ансамблів стали учасниками фестивалю хореографії. Звісно, міські колективи були представлені у більшості, але й районні колективи не пасли задніх. Попри менший досвід роботи, аніж у відомих наших ансамблів, тягнулися відповідати рівню, вдосконалювали майстерність. Подібні заходи — це ще й спосіб побачити недоліки у роботі, бо сцена нічого й ніколи не приховує.
Зрозуміло, що різниця між колективами все ж була відчутною. Особливо, коли на сцену виходили відомі та улюблені ансамблі, які давно завоювали собі ім’я та прихильників — «Шакті», «Веселка», «Полісся», «Модерн», «Лілея». Цікаві постановки, велика кількість учасників (окремі колективи мають по три студії, де займаються діти різних вікових груп), оригінальні костюми — в усьому проглядалися професіоналізм та всебічна опіка хореографів.
Поза сумнівом, неофіційне змагання колективів (яке, звісно, завжди було присутнє між творчими і амбітними людьми) щоразу сприяє руху вперед: ще кращому виступу, ще яскравішим враженням глядачів. У кожного колективу, до речі, є свій глядач, тому якщо й виникають якісь недвозначні ситуації у творчих колах, завжди варто пам’ятати: кожен робить свою справу на благо міста, а разом робити це значно цікавіше, та й креативу вистачить на усіх.
Як засвідчив фестиваль, у школах сьогодні існує проблема з хореографами, бо раніше шкільна хореографія була представлена значно ширше, аніж останнім часом. Цього року заявки на участь подали лише три школи: №2, 5 та 9. В інших школах або склалися певні причини, через які вони відмовилися від участі, або взагалі сьогодні немає кадрів… Враховуючи популярність, яку останніми роками здобула професія хореографа, ця ситуація виглядає досить незрозуміло.
Повну картину, що склалася, можна буде оцінити невдовзі — у жовтні відбудеться «Звягельський Майданс», де організатори планують зібрати колективи усіх навчальних закладів і зробити масштабне танцювальне дійство на стадіоні «Авангард». Захід, до речі, планувався на травень, але скорочений графік навчання (у зв’язку з проведенням в Україні Євро-2012), вніс свої корективи й акцію довелося перенести.
Представники галузі культури міста і району, котрі звернулися до учасників та глядачів наприкінці, вручили танцівникам подяки та подарунки на згадку. А ще ­висловили побажання, щоб з часом міськрайонний фестиваль розширив свої масштаби до рівня всеукраїнського. Чого й усі ми бажаємо!