27 лютого минає 3 роки, як немає з нами Володимира Адамовича ЯКИМЧУКА

Життя людське, мов тоненька нитка, обривається, зупиняючи людину на життєвій дорозі. Пішовши в інший світ, Ти залишив по собі добру пам’ять. Тепла Твого серця і душі вистачало для нас усіх. Ми ніколи не зможемо повірити в те, що навіки перестало битися твоє турботливе серце. Плачуть за Тобою всі стежки, плаче дім, бо немає господаря в нім. Пам’ять про Тебе — чиста і світла — назавжди залишиться в наших серцях. Хай буде пухом Тобі земля, а душі — Царство Небесне.

Сумуюча родина

Тому, хто був дорогим при житті, від тих, хто любить і тужить...

28 лютого минув рік, як перестало битися серце дорогого батька та дідуся — Івана Ернестовича БОЧКОВСЬКОГО з села Марушівки

Серце плаче і тремтить душа, скільки б не шукали рідні очі, — в рідній хаті найдорожчої людини вже нема. Як сумно без тебе, рідненький, печаль не проходить і серце болить. Навіки покинув ти нас, дорогенький, як важко без тебе нам жить. Царство тобі Небесне, вічний спокій твоїй душі. Усі, хто знав, згадайте разом з нами добрим словом і тихою молитвою.

З глибоким сумом доньки, зяті, онуки

СПІВЧУТТЯ

Трудовий та учнівський колективи Новоград-Волинського вищого професійного училища висловлює щире співчуття директору училища Миколі Євгеновичу Паламарчуку та його рідним з приводу тяжкої втрати — передчасної смерті доньки Тетяни

Неможливо висловити непоправне горе батьків, які втратили найріднішу людину на світі — доньку. В цей скорботний час ми з глибоким сумом і скорботою поділяємо Ваш біль та підтримуємо Вас. Хай Господь Бог дарує їй Царство Небесне і вічний спокій душі.

26 лютого — 40 днів, як пішла з життя дорога нам людина — Ольга Никонорівна ДАВИДЮК

Ми сумуємо за тобою і не можемо повірити, що перестало битися твоє турботливе серце. Ти була для нас опорою, порадницею, прожила життя для дітей, рідних, завжди за всіх піклувалася. Ми завжди будемо тебе пам’ятати. Царство тобі Небесне і вічний спокій душі.

Діти, онуки, правнуки

5 марта — год светлой памяти, как нет с нами Олега Владимировича ПАНАСЮКА

Не слышно голоса родного, не видно добрых, милых глаз. Зачем судьба жестокая так рано разлучила нас. Душа болит от скорбной муки — теперь навечно мы с тобой в разлуке. Приходи, мы будем рады, во сне явись — поговорим, не забывай, просим, не надо. Любим, помним, скорбим...

Мама, братья, сестричка, племянник Артём, семья Павловских

2 березня минає два роки світлої пам’яті нашої МАМИ — Катерини Антонівни Марциновської

Найгарніша, найдобріша, наймиліша! Таких на цілім світі більш ніде немає! Матусю, в наших серцях Ти назавжди залишишся світлою, милою, любимою. Пробач нам, рідна, за неврятоване Твоє життя. Молимо Бога про Царство небесне Твоїй світлій душі.

Вічно сумуючі Твої діти

2 березня минає 40 днів світлої пам’яті Миколи Миколайовича ЛУК’ЯНЧУКА з села Тернівки

Раптово ти пішов з життя, рідненький! Але здається нам, що ти в дорозі, що скоро станеш на порозі… Прости, що не змогли тобі допомогти, прости, що не змогли тебе спасти, сто тисяч раз за все прости. Тебе ми будем вічно пам’ятати, горбок землі мовчить, як все довкола, і огортає душу тихий жаль, що не побачимо ніколи ні твою радість, ні твою печаль. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь, похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть.

Вічно сумуючі дружина, донька, батьки, тесть і теща

Сумними датами лютого болить душа

5 років тому, 27 лютого, раптово перестало битися серце турботливої мами, люблячої бабусі — Лідії Василівни ПАВЛОВСЬКОЇ, а 13 лютого минуло 13 років, як пішла у вічність дорога наша Наталія Юріївна ПАВЛОВСЬКА

Низько схиляємо голови перед їх світлою пам’яттю та просимо згадати добрим словом рідних нам людей. Царство Небесне, вічний спокій їх душам.

В глибокій скорботі рідні

5 марта — годовщина, как страшная смерть забрала самого дорогого нам человека, любящего мужа, заботливого отца — Сергея Михайловича СЕРБИНА

22.03.1962-05.03.2014 г.г.

Живым тебя представить так легко, что в смерть твою поверить невозможно. Прости, что не смогли тебе помочь, прости, что не смогли тебя сберечь, прости, что не могли тебя спасти. Сто раз прости, прости, прости…

Скорбящие жена, дети, родные

Є сила, що може забрати з життя, та з пам’яті рідних — ніколи...

5 березня минає 4 роки гіркої розлуки та світлої пам’яті надзвичайно життєрадісної людини — Валентина Леонідовича ЗАГУРСЬКОГО

У той страшний день життя буяло, і серцю так хотілось жити… Тебе в нас, синочку, не стало, та ми не в силах щось змінити. Ти був для нас, неначе пташка, мов щебетливий соловей. Без тебе, рідний, сумно й важко, і серце плаче кожен день. Помолимось за тебе, сину, і свічка тихо спалахне. У Бога ласки поблагаєм, бо щиро любимо тебе.

Вічно сумуючі рідні