4 ноября — день памяти Александра Яковлевича УКРАИНЦА

Кто забыл, — вспомните, кто помнит, — помяните.

Жена, дочь, внучка Сашенька, родные

7 ноября — пятая годовщина светлой памяти Владимира Фёдоровича ИВАНЧЕНКО

18.12.1940-07.11.2010 гг.

Время не лечит и не стирает боль.

Семья

30 жовтня пішов з життя досвідчений енергетик, хороший сім’янин, товариш — Володимир Васильович ПИЖИК

Таким знаємо його ми — колеги та люди нашого міста. Завжди пам’ятаємо його всебічну товариську підтримку, ділову допомогу, мудрі поради та постійну зацікавленість у тому, щоб Новоград-Волинський район електричних мереж був одним із перших в області.

Володимир Васильович віддав енергетиці понад 17 років, почав працювати у Новоград-Волинському РЕМ з 2 січня 1997 року на посаді майстра. З 9 серпня 2000 року працював на посаді заступника головного інженера РЕМ, з 17 червня 2002 року по 10 лютого 2014 року — головним інженером РЕМ. У 2013 році він був нагороджений нагрудним знаком «За заслуги у розвитку енергетики Житомирщини».

Колектив Новоград-Волинського РЕМ висловлює глибокі співчуття мамі Ганні Максимівні, донькам Наталії Володимирівні та Ганні Володимирівні, рідним та близьким.

Світла пам’ять про колегу назавжди залишиться в наших серцях. Нехай свята земля береже Ваш вічний спокій. Царство Небесне душі Вашій і вічна пам’ять.

Керівництво та колектив Новоград-Волинського РЕМ

5 листопада — 5 років, як перестало битися серце дорогої нам людини — Леоніда Васильовича БОРИСЮКА

Здається нам, що ти в дорозі, що скоро станеш на порозі. Не хоче серце з цим змиритись, що в очі вже не подивитись. Тобі б ще жити, жити, жити. Весь вік ми будемо тужити. Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі. Низько вклоняємося перед твоєю світлою пам’яттю, і скільки б не минуло часу, ми будемо завжди тебе пам’ятати і згадувати. Хто пам’ятає, — пом’яніть, хто забув, — згадайте.

Сумуючі дружина, діти, внуки, правнучка, рідні

3 листопада минуло 5 років, як перестало битися серце дорогої і рідної нам людини — Віктора Герасимовича СТЕФАНИШИНА

Вічна Вам пам’ять, Царство Небесне, тату. Пам’ятаємо, сумуємо.

Син Володимир, невістка Людмила, онуки

5 листопада минув рік, як перестало битися серце дорогого чоловіка, батька, дідуся — Віктора Дмитровича ГОРДІЙЧУКА

Горбок землі мовчить, як все довкола, і огортає душу тихий жаль, що не побачимо ніколи ні твою радість, ні твою печаль. Нема тебе, хоч скільки хочеш клич, сама печаль повисла над землею, у світі, серед безлічі облич, вже не зустріти посмішки твоєї. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь, похилиться зажурена калина, і добрим словом люди пом’януть.

Вічно сумуючі дружина, дочки, зяті, внучки і вся рідня

6 листопада минає 6 років, як пішла з життя дорога нам людина — Марія Валентинівна КРАВЧЕНКО

Пішла від нас ти дуже рано, ніхто не зміг тебе спасти, на серці лиш глибока рана, прости, ріднесенька, прости. Такої рідної, святої, такої доброї, як ти, такої щедрої, простої вже нам ніколи не знайти. Царство Небесне та вічний спокій твоїй душі.

Вічно сумуючі чоловік, діти, внуки, правнук

9 листопада минає 8 років, як пішла з життя Віра Михайлівна РОМАНЮК

Якби могла ти довше жити, — були б щасливі внуки й діти. Але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати — була найкраща в світі мати. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство Небесне, рідненька.

Вічно сумуючі син, невістка, онука

Жаль, что жизнь нельзя повторить, чтоб тебе её подарить

6 ноября — шесть месяцев, как ушла из жизни дорогая, любимая моя доченька — Ольга Михайловна ЦЯПЕНКО

Моя вечная радость — моя вечная боль. Моя дочка родная — ангелочек ты мой. Пролетело шесть месяцев, как мы не с тобой, ты у Бога навеки нашла свой покой. Облака окружают тебя в небесах, наша встреча и счастье — лишь в моих снах. Сердце рвётся на части, и слёз не унять. Знаю — плакать не надо, но лишь на словах. Как же больно, Олечка, прожить без тебя. Ты живёшь в этом мире — в душе у меня.

Твоя мама

12 листопада минає 2 роки світлої пам’яті коханого чоловіка, люблячого батька, дідуся, хрещеного — Олександра Івановича СВІДЕРСЬКОГО

Не хоче серце з цим змиритись, що поряд з нами тебе нема. Тобі б ще жити, жити, жити, лишився біль, печаль одна. Світла і вічна пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях. Всі, хто знав, згадайте разом з нами добрим словом і тихою молитвою. Нехай свята земля береже твій вічний сон, а Господь дарує Царство Небесне твоїй душі.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки і всі рідні

7 листопада — 40 днів, як немає з нами Олександра ЛЕВКОВИЧА

Так сонечко світило гарно, коли всі разом ми жили. Пішов від нас ти дуже рано, пам’ять про тебе ми зберегли. Коханий, милий, дорогий, життя без тебе зупинилось і замість сонця — дощ іде сумний, і серце не змирилось.

З глибоким сумом мама, брат, сім’я Сідлецьких, Матвійчуків

Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть...

11 листопада минає 4 роки, як пішла від нас у кращий світ наша донечка, сестричка — Альона Іванівна РЕДЬКО із села Піщів

29.07.1998-11.11.2011 р.р.

Не стримати сліз нам ніколи, бо важко повірити в те, що ти не прийдеш вже додому, твій дім тепер — Небо Святе. Мила Альонушка, тобі було б лише 17… Спи спокійно, ріднесенька, ти назавжди в наших серцях і думках.

З любов’ю тато, мама, брат з дружиною