Пропозиції: міні-ГЕС, чистка річки Случ та кронування дерев
Перечитав №3 газети «Звягель» від 19.01.23 р. й вирішив поділитися своїми міркуваннями з читачами.
Депутати Звягельської міської ради представили проєкт впровадження відновлення енергії, але жодного слова — про мою статтю про ГЕС на річці Случ. Гідроенергія — це практично найдешевша електроенергія, майже дармова, і місто втрачає в рік 70-80 млн грн, згідно з розрахунками проєкту Гульської ГЕС.
За гроші, які пішли на закупівлю генераторів бюджетним організаціям та лікарні, на закупівлю пального до цих генераторів, можна було встановити ГЕС на греблі в районі «Лубчиці»; на підірваній греблі в районі РЕМу — теж ГЕС, там, де вона працювала 15 років; у районі знищеного пивзаводу, згідно з існуючим проєктом, якби побудували ГЕС, то вистачило б електроенергії і на лікарні, і на бюджетні організації, і Водоканалу. Тим самим можна здешевити воду та каналізацію для населення й промисловості міста, а також підвищити зарплати працівникам Водоканалу.
До речі, я відправив подібного листа в Адміністрацію Президента. І Президент, і Прем’єр заговорили про революцію в енергетиці.
Пам’ятаю, років 15 тому я виконував роботи на Водоканалі м. Баранівки. На очисних спорудах колишній начальник Водоканалу каже мені: «Пішли покажу, яка чиста вода біжить у річку після нашої очистки». «Пішли, кажу йому, беріть кварту — і п’ємо. Ви — перший, я — після Вас». Він крутить палець біля скроні, а я йому: «Новоградці мусять пити». «А він: Річка позаростала водоростями, які доочищують фекальні стоки, якби не водорості, то річка смерділа б на кілометр, бо он скільки вище за течією міст і сіл, увесь непотріб тече в річки Случ та Хомора».
І я пригадав розповіді батьків про німців, які жили навколо Звягеля поселеннями (як тоді називали — колоніями), займалися сільським господарством на землях, які надала їм у користування колишня влада. А влада давала їм для використання найбідніші землі.
Так от, німці не гидували, а приїжджали ночами в місто (з дозволу влади, до речі) і вичерпували міські вбиральні чи туалети й вивозили на свої поля, де отримували набагато більші врожаї, ніж у поміщиків.
А ми — такі гарні господарі — це «добро» зливаємо в річку, з якої п’ємо воду. І так по всіх країнах колишнього совєтського союзу — в річку та в море. Пам’ятаю знаменитий дитячий санаторій «Анапа», де вперше я побачив метрів за 200 від берега жовтий потік із труби, а біля берега — у воді діти.
Так що, шановні «кронувальники», не річку треба чистити, а припинити «какати» та «пісяти» в наші річки, з яких п’ємо воду, і річки стануть чистими. Колись болота частину своїх джерельних вод зливали в річки, позбавляючи фекалій, а потім «велікий і могучий» усі болота знищив. І не тільки болота, а й душі людські. Подивіться, з якою ненавистю знищують міста, вбивають людей. Навіть пісню примусили в дитинстві співати: «Весь мир насилья мы разрушим до основания, а затем мы наш мир построим. И т.п. и т.д. А в конце комунизм победит на Земле». Ось так.
Пам’ятаю свою першу поїздку до Чехії, яка тоді була окупована червоною армією. З 5-го поверху хрущовки я бачив величезне село, асфальтовані дороги, тротуари з плитки, добротні будинки, сараї з худобою, але ніде — ні туалету, ні колодязя. Тобто, водопровід і каналізація, а в кінці селища — приймальний резервуар каналізації, величезна мішалка для очищення фекалій.
З ранку до вечора під’їжджали машини і вивозили на поля очищені фекалії, на яких перший рік росли технічні культури, а на другий рік — пшениця й жито з урожаями по 100 ц з гектара. Так господарює увесь цивілізований світ. Можна тільки уявити, який би був рівень життя, якби не 1918-1920 роки.
Скільки я вже писав у місцевих газетах про нищення дерев у нашому місті, і, як кажуть: в стіну горохом. Це, зокрема, про статтю: «Захистимо дітей від брудного повітря».
Нищення дерев назвали «кронуванням». Докронувалися, що люди сміються. Коли вулиця мала назву «Радянська», там було приємно ходити, незважаючи на погані тротуари, бо був затінок від дерев, свіже повітря, бо кожне дерево виділяло кисень та поглинало шкідливі речовини від автомобілів. Із появою автомобілів людство захищало себе від шкідливих газів саме деревами. Одним словом, і дітки, і дорослі дихали чистим повітрям на вулицях. І не було таких черг у поліклініках, хворих — у лікарнях та й смертність була меншою.
Невже споглядати на свіжоскалічені дерева на вулиці Житомирській комусь приємно? Думаю, що скоро вулиця Житомирська буде схожа на вулицю «Радянську», тобто, без дерев по всій довжині.
Гідроенергетика
Депутати Звягельської міської ради представили проєкт впровадження відновлення енергії, але жодного слова — про мою статтю про ГЕС на річці Случ. Гідроенергія — це практично найдешевша електроенергія, майже дармова, і місто втрачає в рік 70-80 млн грн, згідно з розрахунками проєкту Гульської ГЕС.
За гроші, які пішли на закупівлю генераторів бюджетним організаціям та лікарні, на закупівлю пального до цих генераторів, можна було встановити ГЕС на греблі в районі «Лубчиці»; на підірваній греблі в районі РЕМу — теж ГЕС, там, де вона працювала 15 років; у районі знищеного пивзаводу, згідно з існуючим проєктом, якби побудували ГЕС, то вистачило б електроенергії і на лікарні, і на бюджетні організації, і Водоканалу. Тим самим можна здешевити воду та каналізацію для населення й промисловості міста, а також підвищити зарплати працівникам Водоканалу.
До речі, я відправив подібного листа в Адміністрацію Президента. І Президент, і Прем’єр заговорили про революцію в енергетиці.
Про чистку річки
Пам’ятаю, років 15 тому я виконував роботи на Водоканалі м. Баранівки. На очисних спорудах колишній начальник Водоканалу каже мені: «Пішли покажу, яка чиста вода біжить у річку після нашої очистки». «Пішли, кажу йому, беріть кварту — і п’ємо. Ви — перший, я — після Вас». Він крутить палець біля скроні, а я йому: «Новоградці мусять пити». «А він: Річка позаростала водоростями, які доочищують фекальні стоки, якби не водорості, то річка смерділа б на кілометр, бо он скільки вище за течією міст і сіл, увесь непотріб тече в річки Случ та Хомора».
І я пригадав розповіді батьків про німців, які жили навколо Звягеля поселеннями (як тоді називали — колоніями), займалися сільським господарством на землях, які надала їм у користування колишня влада. А влада давала їм для використання найбідніші землі.
Так от, німці не гидували, а приїжджали ночами в місто (з дозволу влади, до речі) і вичерпували міські вбиральні чи туалети й вивозили на свої поля, де отримували набагато більші врожаї, ніж у поміщиків.
А ми — такі гарні господарі — це «добро» зливаємо в річку, з якої п’ємо воду. І так по всіх країнах колишнього совєтського союзу — в річку та в море. Пам’ятаю знаменитий дитячий санаторій «Анапа», де вперше я побачив метрів за 200 від берега жовтий потік із труби, а біля берега — у воді діти.
Так що, шановні «кронувальники», не річку треба чистити, а припинити «какати» та «пісяти» в наші річки, з яких п’ємо воду, і річки стануть чистими. Колись болота частину своїх джерельних вод зливали в річки, позбавляючи фекалій, а потім «велікий і могучий» усі болота знищив. І не тільки болота, а й душі людські. Подивіться, з якою ненавистю знищують міста, вбивають людей. Навіть пісню примусили в дитинстві співати: «Весь мир насилья мы разрушим до основания, а затем мы наш мир построим. И т.п. и т.д. А в конце комунизм победит на Земле». Ось так.
Пам’ятаю свою першу поїздку до Чехії, яка тоді була окупована червоною армією. З 5-го поверху хрущовки я бачив величезне село, асфальтовані дороги, тротуари з плитки, добротні будинки, сараї з худобою, але ніде — ні туалету, ні колодязя. Тобто, водопровід і каналізація, а в кінці селища — приймальний резервуар каналізації, величезна мішалка для очищення фекалій.
З ранку до вечора під’їжджали машини і вивозили на поля очищені фекалії, на яких перший рік росли технічні культури, а на другий рік — пшениця й жито з урожаями по 100 ц з гектара. Так господарює увесь цивілізований світ. Можна тільки уявити, який би був рівень життя, якби не 1918-1920 роки.
Докронувалися…
Скільки я вже писав у місцевих газетах про нищення дерев у нашому місті, і, як кажуть: в стіну горохом. Це, зокрема, про статтю: «Захистимо дітей від брудного повітря».
Нищення дерев назвали «кронуванням». Докронувалися, що люди сміються. Коли вулиця мала назву «Радянська», там було приємно ходити, незважаючи на погані тротуари, бо був затінок від дерев, свіже повітря, бо кожне дерево виділяло кисень та поглинало шкідливі речовини від автомобілів. Із появою автомобілів людство захищало себе від шкідливих газів саме деревами. Одним словом, і дітки, і дорослі дихали чистим повітрям на вулицях. І не було таких черг у поліклініках, хворих — у лікарнях та й смертність була меншою.
Невже споглядати на свіжоскалічені дерева на вулиці Житомирській комусь приємно? Думаю, що скоро вулиця Житомирська буде схожа на вулицю «Радянську», тобто, без дерев по всій довжині.
М. Музичко
Коментарі відсутні