ПОМИНАННЯ 50/2009

ПОМИНАННЯ 50/2009



















































10 грудня минає рік, як перестало битися серце нашого дорогого чоловіка, батька, дідуся — Олексія Ілліча ПАВЛЮКА


Щемить душа, навертаються сльози. Не знайти таких слів, щоб передати наше горе. Ти назавжди — в наших серцях. Як же нам не вистачає твоєї щирої турботи, надійного плеча, мудрої поради. Проходить час, а журба не зникає. Нехай Бог дарує тобі Царство Небесне і вічну пам’ять.


Вічно сумуючі дружина, діти, онуки



13 декабря — год светлой памяти Надежды Бенедовны ШЕЛЫГИНОЙ


Бегут месяцы и дни, потери не стихает боль. Нет рядом с нами мамочки, единственной, родной. Спи спокойно, дорогой наш человек. Пусть ничто не тревожит твой вечный сон.


Скорбящие сын, дочь, внуки



11 грудня — рік, як помер Домінік Францович ДОБЖАНСЬКИЙ, 10 грудня — 3 роки, як померла Станіслава Йосипівна ДОБЖАНСЬКА


Прожили по 85 років. Молодими були примусово вивезені до Німеччини. У кінці Великої Вітчизняної війни брали участь у бойових діях. Одружилися. За свій вік стали батьком і тестем, матір’ю і свекрухою, дідом і бабою, прадідом і прабабою. Ми Вас всі пам’ятаємо і сумуємо.


Рідні та знайомі



15 грудня минає 40 днів з дня смерті дорогого чоловіка і батька — Філіціана Андрійовича ГОЙКА


Земля тобі хай буде пухом

І Вічне Царство в Небесах.

Тебе ніколи не забудем,

Назавжди ти в наших серцях.


Сумуючі дружина і син



13 декабря проходит 9 дней, как внезапно оборвалась жизнь нашей дорогой мамы, жены — Лидии Григорьевны ШОСТАК


Пусть говорят, что твой огонь угас…

А мы не верим… В проблеске лучей

Твой нежный, добрый облик — среди нас,

И в унисон средь тысячи свечей.

Не удержать горячих блеклых слёз,

За твоё счастье, упокой и за беспечность

Мы молимся... И в мире наших грёз,

Как прежде, вместе…

Память наша вечна!

Живой тебя представить так легко,

Что в смерть твою поверить невозможно…

Прости, что не смогли тебе помочь,

Прости, что не смогли тебя сберечь,

Прости, что не смогли тебя спасти.

Сто раз прости, прости, прости…


Скорбящие дочь, сын, зять, невестка, муж и внуки



13 грудня минає 9 скорботних днів, як раптова хвороба обірвала життя колеги та друга — Лідії Григорівни ШОСТАК


Ми знали тебе як прекрасну, доброзичливу, щиру й життєрадісну людину. З болем у серці сприйняли несподівану звістку. Здавалося б, тобі ще жити й жити, радіти дітям, онукам, чоловіку... Молитва наша хай дійте до тебе, щоб рай був там тобі на небі, любов щоб наша тебе гріла, щоб пам’ять на землі зоріла.


Колектив ЗАТ ВКФ «Леся»



15 декабря — год, как ушел из жизни наш дорогой сын, брат, дядя — Василий Владимирович ЖЕРНОВ


Нам кажется, что ты в дороге. Скоро станешь на пороге, улыбнёшься, как бывало, скажешь: «Здравствуй, мама, я люблю тебя, родная, не грусти…». Но это уже не повторится, с бедой этой надо смириться. Ты не умер, сынок, ты живой. Никогда тебя мы не забудем и вечно любить и помнить будем. Дай Боже Царства тебе Небесного и вечный покой душе твоей. Кто забыл, — вспомните, кто помнит, — помяните.


Вечно скорбящие мама, брат, сестры, свояки, племянники и родные



14 грудня минає 40 днів, як пішов з життя рідний, дорогий нам — Валентин Васильович ГАВРИЛЮК


Немає на світі таких слів, щоб передати наше горе. Кожну мить ти з нами. Світла пам’ять назавжди залишиться в наших серцях. Нехай Бог дарує тобі Царство Небесне і вічну пам’ять. Хто знав тебе, — хай згадають і пом’януть добрим словом.


Сумуючі рідні та друзі



7 грудня минуло 9 днів, як забрала раптова хвороба Леоніда Вікторовича ШУМАКОВА


Згасла свічка, зів’яли квіти, нема без тебе світла і тепла. Скажи нам, любий, як без тебе жити, як зрозуміти, що тебе нема? Царство Небесне і вічний спокій, і наша вічна пам’ять.


У вічній скоботі дружина та рідні



10 грудня — 40 днів з дня смерті Надії Станіславівни КРАСНОЩОК


Земля тобі хай буде пухом

І вічне Царство в Небесах.

Тебе ніколи не забудем,

Назавжди ти в наших серцях.


Сумуючі дочки, онуки, рідні, знайомі



12 грудня минає рік, як немає Миколи Івановича ІВАНЦЯ


Щемить душа і капає сльоза,

І щось немов стискає й тисне груди.

Тебе із нами рік, як вже нема,

А туга нас не покидає всюди.

Земля тобі хай буде пухом

І Вічне Царство в Небесах.


Дружина, сини, невістка, онуки



11 декабря — 2 года светлой памяти Николая Егоровича ВАСИЛЕВИЧА


Опустела без тебя земля, нам тебя вернуть нельзя. Стал пустым для нас наш дом, потому, что больше не живёшь ты в нём. Тебя всегда будем любить и никому не дадим забыть. Пухом земля тебе, наш родной.


Жена, дети, внуки, родные, близкие