Записано Світланою Ніколаєнко, позаштатним кореспондентом газети «Звягель-Інформ», під час телефонного опитування міських жителів з приводу голосування на виборах Президента.
— Доброго дня!
— Доброго! Щось не впізнаю. Ти, Ксюха?
— Ні. Це вас турбують із газети «Звягель-Інформ». Ми проводимо незалежне соціологічне опитування на тему «Вибори». Незабаром ми обиратимемо президента. Скажіть, будь ласка, за кого ви голосуватимете?
— А хіба є за кого голосувать?
— Ну… Кандидатів — 18.
— Кандидати є, а дати нема кому.
— Не зрозуміла. Що дати?
— Похмелитися.
— А-а-а… А якщо дадуть, то за кого тоді?
— От хто дасть, за того — і...
— Ясно. До побачення.
— Навряд.
— Що?
— Чи побачимося.
— Чому?
— Вибори коли?
— 17 січня.
— Стільки ніхто не протягував. Без похмілля.
— Потерпіть. Розсолу випийте.
— Та пішла ти!..
— Йду.

— Я вас вітаю!
— З чим?
— Це, в смислі, здрастуйте. Я…
— Я знаю, хто ви.
— Звідки?
— Ви вже були в мене сьогодні.
— Я не була.
— Значить, інші були.
— І що хотіли?
— Щоб бумагу підписав.
— Підписали?
— Еге.
— І що там?
— Добавка до пенсії.
— Хто обіцяв?
— Вітька Крупний. Після виборів.
— А коли, того, той Вітьок не пройде?
— Тоді матиму те, що маю.

— Алло! Добрий день! Скоро вибори…
— Тихо!
— Чого? Хтось спить?
— Навпаки. Всі чують.
— Щось не збагну. Ви мене, мабуть, не зрозуміли. Мене цікавить, за кого ви на виборах віддасте свій голос?
— Нічого не чув нічого не знаю, і взагалі моя хата скраю. Дуже далеко скраю. Так, далеко… Ви з кегебе?
— Кгм… Скільки вам років?
— Секрет!
— До побачення.
— Ага. Коли що, — дзвоніть. Я всігда на чеку!

— Доброго вам дня!
— І вам того ж.
— Незабаром вибиратимемо президента. Кандидатів багато, але вибрати потрібно одного. Хто ваш прихильник?
— Я людина аналітична, скептична…
— І?
— Тому не відповідатиму?
— Чому?
— Бо сьогодні неділя. Спать хочу.

— Алло! Здрастуйте!
— Здорові будьте!
— Я з газети. Ми проводимо соціологічне опитування…
— А ви з якої партії?
— Ні з якої.
— Так я й повірив.
— Чому? Та, зрештою, Бог з ним. То за кого ви…
— Всі вони злодії.
— Може, не всі?
— Може.
— То скажете?
— Якщо доживу, то скажу.
— А якщо дотягнете?
— Все одно не скажу.
— Та чому ж?!
— Ага, я вам скажу, а ви мене потім здасте тому бандиту.
— Якому?
— Самі добре знаєте.
— А якщо не здамо, то за кого все-таки голосуватимете?
— За женщину!
— І за це спасибі.

— Алло!
— Ну, алло!
— Щось перебило нашу розмову. То за кого ви…
— А по скільки дають?
— Ну, хто по скільки.
— Це не серйозна розмова. Конкретика треба!
— Ну, наприклад, учора біля парку сіро-буро-малинові по два кіло давали.
— Мало.
— Певна річ. А малиново-буро-сірі взагалі нічого не давали.
— Тоді за перших.

— Здрастуйте!
— Прівєтік!
— Кандидатів багато…
— Ох! Как много! І сколько іх уже било. Сколько било! І всє такіє омєрзітєльниє!
— Я би не сказала так.
— Н-да? Ви сєрьйозно? А вам сколько? Какой рост? Какіє глаза? Цвєт волос?
— До побачення.
— Ну, куда же ти, мілашка?!

— Алло.
— Слухаю.
— Я з газети. Соціологічне опитування проводимо. Щодо виборів.
— А хто вам дав мій номер телефону?
— У довіднику знайшли.
— Хіба такі є?
— Звичайно!
— Хм… То що вам треба?
— За кого ви голосуватимете на виборах президента?
— Я не маю права Вам відповідати.
— Чому?
— Бо я державний службовець. Ваше прізвище?
— Ніколаєнко.
— Щось знакомоє. Я вас знайду.

— …А ви за кого голосуватимете?
— За наших!
— А наші — це хто?
— О-о-о… Потім дізнаєтеся.

— Доброго дня!
— Ну, скажімо, доброго.
— Я Свєта.
— Сина вдома немає.
— Тоді я до вас.
— І що треба?
— Мене цікавлять вибори…
— Так, не мішай, синок! Я борщ варю!

— …Ну, а ви вже визначилися з кандидатом?
— Куди?
— В президенти.
— Припустимо.
— То за кого ви віддасте свій голос?
— Не скажу! І жінка моя не скаже! І діти мої не скажуть! І внуки мої…
— Чому?
— Бо ви набрали неправильний номер! І я не з вашого міста! І живу я в Германії! А звідки я знаю українську мову — то моє діло! І взагалі, пішли ви в баню!
— Дякую!

— Здрастуйте!
— Здрастуйте, здрастуйте!
— Ми проводимо соціологічне опитування…
— Знаю, знаю! Справа добра!
— Тоді, мабуть, ви вже знаєте, за кого свій голос…
— О! Давно, давно знаю!
— Цікаво! І за кого ж?
— За себе!
— А ви хто?
— Лідер! Сіро-буро-малинових! Той, що по два кіло. Але для вас — три дам! Чотири! П’ять! Вийшов зайчик погулять! Вдруг…
— Далі не треба!..
…А далі й не буде. Світланка втомилася. Від опитування. Ну його!..