Одним із чудотворних образів є ікона Іверської Божої матері. Свідчення, коли і ким написана ікона, не збереглися. За дослідженням преосвященного Сергія, колишнього архієпископа Володимирського, свята ікона з’явилась на Афоні не пізніше 830 року. Вона названа Іверською по імені монастиря на Афоні, який її прийняв. Ще її називали Портіатисою, тобто Вратарницею, за місцем перебування образу – над вратами монастиря. До наших днів зберігся християнський переказ про ікону.
Образ належав одній багатій вдові, котра жила біля міста Нікеї зі своїм сином. Це були складні часи правління Візантійського імператора Феофіла, доба іконоборства, коли за написання та зберігання ікон людей переслідували, ікони конфісковували та знищували. Прийшли воїни і до вдови. Один з них у пориві гніву вдарив мечем по іконі, з ланіти (щоки) Богоматері, як із язви, потекла кров. Вражений цим чудом, воїн з каяттям упав перед іконою. Заплативши гроші охоронцям, вдова отримала дозвіл залишити образ. Довго молилися матір із сином перед іконою, а потім прийняли рішення покласти її в човен і пустити в море.
Одного разу ченці Іверського монастиря на Афоні побачили в морі чудесний стовп світла, а потім з’ясували, що це сяйво над іконою Богоматері, яка стоїть на хвилях. По воді преподобний Гавриїл дійшов до ікони, взяв її і приніс на берег, де образ зустрічали ченці. Ікону помістили у вівтар, а наступного дня на місці її не було, знайшли ікону над монастирськими воротами. Увісні преподобний Гавриїл почув такі слова: «Повідом братію, щоб вони більше не спокушали Мене: не для того прибула Я, щоб ви Мене охороняли, а щоб Я охороняла вас». Так стала ікона охоронницею монастиря.
Один раз на рік вшановують ікону в монастирі. У світлий понеділок її з великими урочистостями переносять до храму, де цілий тиждень вдень і вночі моляться люди. У вівторок віруючі хресною ходою йдуть на місце явлення ікони.
У Росії ікона Іверської Божої матері стала відома в 17 ст. Перший список чудотворного образу був написаний в Іверському монастирі для Російського царя Олексія Михайловича. Святковість і відповідальність панували в Іверському монастирі при написанні образу. Всі іноки обителі збиралися в храмі для молитви і водосвячення. Спочатку обливали освяченою водою святий чудотворний образ,а потім цією водою обливали нову кипарисову дошку, на якій писали ікону, освяченою водою розводили фарби. Писалась ікона при постійній молитві ченців монастиря. Іконописець дотримувався суворого посту. Їв тільки по суботах і неділях. Як відмічали сучасники: «Виготовлена ікона ні в чому не відрізнялася від оригіналу – ні довжиною, ні шириною, ні ликом, тільки слово нова, як і стара». 15 червня 1648 року прибула ікона та грамота з Афону в Москву, де її зустрічав Олексій Михайлович з родиною і всім народом.
У багатьох храмах Росії та України є образи Іверської Божої матері. До наших днів дійшла цікава інформація про ікону Іверської Божої матері (поч 19 ст.) з собору Різдва Богородиці м. Козельця (не збереглася). На іконі читався напис: «Сіє зображення є святої великої царської і патріаршої обителі Іверської на святій Афонській горі, де знаходиться свята чудотворна ікона святої Богородиці, називаємої Портіатисою, яка творить безперестанно чудеса. Вирізана ікона на міді, іждівєнієм і старанієм ченця Макарія, монашествуючого в вищевказаній обителі Іверській, в пам’ять і спасіння душі його, знаходиться в Козелецькій Різдва Богородиці церкві». Шати на іконі срібні, визолочені з написом: «Сія риза надана надворною радницею Катериною Єфимівною Балагановою, уродженою Дарагановою». На честь чудотворної ікони Іверської Божої матері православна церква встановила три свята: у вівторок пасхального тижня, 13 жовтня та 12 лютого.